Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Михайло Винницький
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Михайло Іван Винницький (нар. 5 лютого 1971 року, Кітченер-Ватерлу, Онтаріо, Канада) — український освітній і громадський діяч, колишній заступник Міністра освіти і науки України, викладач.
![]() | Ця біографічна стаття написана як резюме. |
![]() |
З 1 січня 2023 — віцепрезидент з науково-навчальних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія». Керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (2019—2022), викладач Львівської бізнес-школи Українського Католицького Університету. Експерт з управління продажем і консультант з організаційного розвитку багатьох українських компаній. Бере активну участь у реформі вищої освіти. Член скаутської організації Пласт.
Лауреат антипремії «Академічна негідність» у номінації «Посіпака року 2023»[1]
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Походження та особисте життя
Михайло Винницький народився в канадському місті Кітченер-Ватерлу (Онтаріо), в сім'ї активних членів української діаспори в Канаді. Юність проводив в організації «Пласт», виховник і організатор літніх таборів для новацтва і юнацтва.
Вперше приїхав до України по програмі обміну учнів, яку організовувала Мала Академія Наук м. Львова у 1989 році. Впродовж 90-х років постійно приїздив до України 2-3 рази на рік. У першій половині 1991 року навчався по обміну студентів в Дніпропетровському державному університеті на історичному факультеті. Постійно проживає в Україні з 2003 року. У 2019 році, згідно Указу Президента України Петра Порошенка, отримав статус громадянина України.
Одружений з Мартою Винницькою (нар. 1970 р. у Львові), разом виховують чотирьох дітей.
Освіта
1993 рік — випускник Університету Ватерлу (University of Waterloo) — подвійний диплом бакалавра з історії та філософії 1993 р.
У 1996 році вступив на навчання до Кембриджського університету (Великобританія), де у 1997 році отримав ступінь магістра в галузі суспільних наук, а в 2003 році здобув ступінь PhD. Тема дисертації: «Інститути і підприємці: культурні перетворення в секторі новостворених підприємств пострадянської України» (Institutions and Entrepreneurs: Cultural Evolution in the ‘De Novo’ Market Sphere in Post-Soviet Ukraine)[2].
Професійна діяльність
- 1993—1997 — менеджер з продажу у Lava Computer MFG Inc (Торонто, Канада).
- 1997—1999 — віцепрезидент з маркетингу та продажу[3] у Lava Computer MFG Inc (Торонто, Канада).
- 2003-дотепер — доцент кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Викладає авторські курси «Економічна соціологія та соціологія підприємництва», «Політична соціологія та соціологія еліт», Дослідницький семінар «Соціальні трансформації».
- 2008-дотепер — викладач магістерських програм (MBA, MSTM, MAHROD) і програм управлінського розвитку Львівської бізнес школи (LvBS) Українського Католицького Університету (УКУ), академічний лідер програми «Експортуй!», член Академічної ради МВА. Викладає авторські курси з напрямів управління продажем та організаційного розвитку.
- 2008—2013 — працював директором Докторської школи Києво-Могилянської академії, в рамках якої здійснювалося експериментальне реформування традиційної української аспірантури в європейську «докторантуру» і впровадження структрурованих PhD-програм. Співкоординатор проєктів «Asp2PhD» і «DocHub» (по реформі аспірантури і створенню регіональних докторських шкіл) за підтримки програми Еразмус+.
- 2012 — заснував корпоративний навчальний центр компанії Winner Imports Ukraine
- 2019 — 2022 — керівник Секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
- 2023 — віцепрезидент з науково-навчальних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія»
- З 19 червня 2023 року по 8 серпня 2025 року — обіймав посаду заступника Міністра освіти і науки України[4][5].
У 2006 році заснував Президентську програму МВА (для власників-засновників підприємств) у Києво-Могилянській бізнес школі.
Громадсько-професійна діяльність
- 2015—2020 — радник Міністра освіти і науки України (відповідальний за розробку і супровід впровадження програм доктора філософії (PhD), а також за активізацію студентського самоврядування в університетах в регіонах)
- член Національної команди з реформування вищої освіти Erasmus+
- учасник Ініціативної групи «21 листопада»
- член Опікунської ради Національної скаутської організації «Пласт»
- член Ради наставників Української Академії Лідерства
Реформа освіти
Михайло Винницький вніс значний особистий внесок в реформу аспірантури України. В Докторській школі Києво-Могилянської Академії запроваджено перші в Україні структуровані PhD-програми європейського зразка, які згодом стали прикладом для впровадження загальнонаціональної реформи аспірантури. Ключовим елементом нової системи стала обов'язкова освітня складова, а також викладацька практика і входження аспірантів у міжнародне академічне середовище через публікації, конференції, мобільність.
Могилянська модель стала основою для реформи аспірантури, яку впроваджено через Закон «Про вищу освіту» 2014 року і Постанову Кабінету Міністрів України № 261 від 23 березня 2016 р., якою затверджено «Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії». Нова система захистів докторів філософії через разові спеціалізовані вчені ради впровадилася спочатку через Експеримент з присудження доктора філософії (Постанова Кабінету Міністрів України № 167 від 6 березня 2019 р.), а згодом і прийняттям Порядку присудження ступеня доктора філософії у 2021 році.
Окремі кроки Михайла Винницького на його посаді були неоднозначно сприйняті в освітньому середовищі. Його дії критикували за те, що він виштовхує молодих і перспективних науковців з України, знищує систему науки, зокрема підготовки наукових кадрів на користь іноземних держав. Інші ж його ініціативи — наприклад обмеження вступу в аспірантуру, зміна правил вступу після оголошення результатів були оцінені по-різному, з одного боку як вірний крок, який зупиняв ухиляння від мобілізації, а з іншого як запізнілий і такий, що суперечить українському законодавству. Тобто Винницького фактично звинувачували у некомпетентності і порушенні законів. При цьому у низці випадків протести були навіть у його рідній Києво-Могилянській академії, але прізвище Винницьокого намагалися не вказувати.[6]
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти
На початку 2019 року було затверджено склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на чолі із Сергієм Квітом, а Михайло Винницький очолив секретаріат агентства. Впродовж перших місяців роботи затверджено нове Положення про акредитацію освітніх програм. Далі здійснено відбір і підготовку майже 4000 експертів з акредитації для впровадження європейської системи зовнішнього забезпечення якості (відповідно до ESG-2015), сформовано 30 Галузевих експертних рад (ГЕР), впроваджено прозору електронну систему для документообігу і прозорої взаємодії під час процесу акредитації.
Розроблено Порядок присудження наукових ступенів[7].
Під час пандемії спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, впроваджено практику дистанційних акредитаційних візитів (вперше і наймасштабніше в світі), яка стала прикладом для багатьох іноземних агентств із забезпечення якості вищої освіти[джерело?].
Міністерство освіти і науки України
19 травня 2023 року був призначений Кабінетом міністрів України на посаду заступника Міністра освіти і науки України з питань вищої освіти[8][9].
8 серпня 2025 року Кабінет Міністрів проголосував за відставку Михайла Винницького з посади заступника Міністра освіти і науки України[10].
Корупційне правопорушення
У 2021 році Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Винницького протокол про корупційне правопорушення: у 2000—2001 роках, коли Винницький очолював НАЗЯВО, він прийняв на роботу власну дружину Марту і в числі інших працівників, підписував документи на отримання нею премії. З цього приводу відбулось декілька судових процесів, доки у 2023 році апеляційний суд не виніс рішення про те, що корупційне правопорушення мало місце, але справа була закрита за строком давності[11][12].
Remove ads
Творчість
На основі аналізу поточних подій у своєму блозі «Думки з Києва» (Thoughts from Kyiv) у 2019 році Михайлом Винницьким було написано та опубліковано англомовну книгу «Ukraine's Maidan, Russia's War. A Chronicle and Analysis of the Revolution of Dignity»[3]. У 2021 році книгу «Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності» було видано українською мовою. Вступ до книги написав директор Інституту українських студій Гарвардського університету професор Сергій Плохій.
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads