Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Український католицький університет
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Український католицький університет (УКУ) — приватний заклад вищої освіти у Львові. З 2006 року має державну акредитацію Міністерства освіти і науки України. Першим ректором університету у 2002 році став Борис Ґудзяк, у 2013—2023 роках заклад очолював Богдан Прах, з 2023 — Тарас Добка. Управління закладом здійснює Сенат як колегіальний орган контролю та стратегічного керівництва.
 |
УКУ не отримує державного фінансування і здійснює свою діяльність та розвиток за рахунок меценатів, а також коштом навчальних внесків студентів. Має більш ніж 140 академічних партнерів з цілого світу і займає 4 місце серед вишів України за кількістю партнерів програми міжнародного обміну «Еразмус».
Визнаний одним із 30 кращих проєктів за часів Незалежності України, який спрямований на розвиток духовності, освіти та науки, а також промоції України та українства у світі[4]. 2021 року УКУ став найкращим приватним навчальним закладом України; середній бал вступників того року становив 189,8 — один із найвищих показників у країні[5].
Університет налічує три локації, зокрема університетське містечко біля Стрийського парку, де розташований Центр Шептицького з бібліотекою, академічний будинок та два колегіуми, де проживають студенти.
Remove ads
Передумови створення УКУ
Узагальнити
Перспектива
Передісторія
Наприкінці XVIII століття, за сприяння австрійської влади, у Відні була заснована Греко-католицька генеральна семінарія (1774), яку 1783 року перенесли до Львова. Протягом півтора століття семінаристи навчалися на філософському й богословському факультетах Львівського університету, хоча в цих умовах не вдалося відродити й розвивати традиції київського християнства
У XX столітті організація богословської освіти Української греко-католицької церкви зазнала значних змін. 1905 року митрополит Андрей Шептицький на сесії Австрійського парламенту парламенту порушив питання про заснування Українського університету. Перша світова війна та політичні обставини унеможливили реалізацію цієї ініціативи. Після 1918 року польська влада здійснила низку кроків у межах політики полонізації: у Львівському університеті закрили українські кафедри, звільнили частину професорів-українців і посилили латинізаційний тиск на церкву. У цей період постало питання про створення власної української вищої школи.
1921 року у Львові був заснований Таємний український університет, що став осередком для викладачів і студентів, однак 1925 року його ліквідувала польська влада. У цьому контексті митрополит Андрей Шептицький ініціював створення вищої богословської школи.
Заснування Львівської богословської академії
22 лютого 1928 року митрополит Шептицький видав декрет про заснування у Львові Греко-католицької богословської академії, а 6 жовтня 1929 року відбулося її відкриття[6]. Першим ректором призначили Йосифа Сліпого. Академія об'єднала представників західноукраїнської інтелігенції та стала центром богословських і філософських наук. У міжвоєнний період на території Польщі вона була єдиним вищим українським навчальним закладом.
Протягом перших десяти років діяльності заклад розширив структуру, відкривши нові факультети й кафедри, збільшив професорський склад до 40 осіб, розвинув видавничу діяльність і сформував бібліотеку.
Період 1939—1945 років
Після приходу радянських військ у Галичину у вересні 1939 року академію закрили, а студентів репресували. 15 вересня під час німецького бомбардування Львова були зруйновані академічна Церкву Святого Духа та бібліотека. За часів німецької окупації навчальний процес частково відновився, а 1942 року Апостольський престол надав дозвіл на відкриття аспірантури. Однак з приблизно 500 студентів, які навчалися у 1941—1944 роках, дипломи здобули лише близько 60. Після повторної радянської окупації Галичини навесні 1945 року Академію остаточно закрили. Значна частина викладачів і випускників, зокрема багаторічний ректор Йосиф Сліпий, який після смерті митрополита Андрея став Главою УГКЦ, була репресована й відправлена до таборів ГУЛАГу.
Попри це, діяльність Церкви продовжувалася в умовах підпілля: єпископи та священники таємно здійснювали душпастирську роботу, діяли монастирі, а семінаристи навчалися нелегально під проводом колишніх викладачів і випускників ЛБА.
В еміграції
Після Другої світової війни греко-католики в еміграції залишилися без власних освітніх інституцій, що ускладнювало організацію богословської підготовки. 1963 року, після 18 років ув'язнення і таборів, до Риму прибув глава УГКЦ Йосиф Сліпий. Одним із перших його рішень стало заснування Українського католицького університету в Римі, а згодом і Колегії Святої Софії[7]. У 1970–1980-х роках українські семінаристи, які навчалися в Римі, почали розробляти програми богословської освіти для потреб УГКЦ та обговорювати створення українського католицького богословського факультету. Ці ініціативи згодом сприяли відновленню Львівської богословської академії.
Відновлення
1992 року у Львові за ініціативи випускника Гарвардського університету Бориса Ґудзяка був заснований Інститут історії Церкви (ІІЦ) — недержавний науково-дослідний заклад. Основою його діяльності стала методика усної історії — збирання та опрацювання спогадів очевидців про ліквідацію УГКЦ радянською владою та релігійне життя у підпіллі. ІІЦ став одним з осередків відродження Львівської богословської академії, згодом реорганізованої в Український католицький університет, і досі входить до його структури. Того ж 1992 року з благословення глави УГКЦ Мирослава Івана Любачівського була створена комісія з відновлення Академії, а 1994 року Львівський Синод єпископів ухвалив рішення про її відкриття. У вересні того ж року навчальний заклад відновив роботу.
Після початку навчання адміністрація розпочала процес акредитації, і 1998 року Академія здобула визнання Конгрегації католицької освіти. Дипломи бакалавра богослов'я перших випускників 1999 року отримали міжнародне визнання у католицьких та частині некатолицьких університетів світу. Улітку того ж року у Львівській богословській академії відбулися урочистості з нагоди вручення дипломів першим 28 випускникам — в українській вищій богословській школі вперше науковий ступінь бакалавра здобули миряни, а також дипломованими богословами стали жінки.
Remove ads
Сучасна історія
Узагальнити
Перспектива
Заснування
Сучасний період Українського католицького університету (УКУ) розпочався з інавгурації 25 червня 2002 року у каплиці Львівської богословської академії, на якій були представлені ректор Борис Ґудзяк і члени Сенату університету, призначені великим канцлером Любомиром Гузаром. Заснування самого університету відбулося 28 червня 2002 року. УКУ вважається спадкоємцем Львівської греко-католицької богословської академії.
Розбудова
.jpg)
Перші роки навчання студентів УКУ відбувалися у будівлі на вулиці Іларіона Свєнціцького, 17, яка була першим і головним корпусом університету. Через зростання чисельності студентів виникла потреба в новому приміщенні, і 17 вересня 2006 року було відкрито та освячено корпус Філософсько-богословського факультету на вулиці Хуторівка (з 2022 року — проспект Папи Івана Павла II).
У 2012 році у Львові відкрили та освятили Колегіум імені Патріарха Йосипа Сліпого Українського католицького університету. Будівництво колегіуму здійснено за підтримки донорів з України та закордону, зокрема фондів, фундацій і приватних осіб, серед яких Джеймс Темертей, Ярослав Рущишин, Дмитро Фірташ, Адріан Сливоцький, Борис Вжесневський, фонд Реновабіс, фундація Антоновичів та українські кредитні спілки у Нью-Йорку та Чикаго. Колегіум разом із корпусом Львівської духовної семінарії Святого Духа входить до Духовно-освітнього центру УГКЦ. У ньому проживають студенти та викладачі, а також монахині, працює Центр духовної підтримки осіб із особливими потребами «Емаус». 2013 року відкрили Інноваційний академічний багатофункційний будинок для наукової, навчальної та духовної діяльності, зокрема з великою трапезною залою.
2016 року на території кампусу освятили Церкву святої Софії — Премудрості Божої, у якій на різних ярусах розташовані три храми, а у вівтар заклали мощі блаженного Миколая Чарнецького. Наступного року до 25-річного ювілею УКУ відкрили Центр імені Митрополита Андрея Шептицького, де розміщені адміністрація, навчальні аудиторії, бібліотека та публічний простір; будівництво профінансував Джеймс Темертей та донори університету.
2021 року в студмістечку відкрили другий будинок Колегіуму, у якому проживають понад 500 студентів, викладачів і працівників.
Remove ads
Навчання
Узагальнити
Перспектива
Освітні програми УКУ поєднують теоретичну підготовку з практичними навичками у спеціалізованих галузях. Викладання проводиться українською мовою, окремі дисципліни викладаються англійською або іншими іноземними мовами. Університет пропонує 11 бакалаврських, 17 магістерських, 3 докторські програми та низку сертифікатних курсів.
Студенти можуть обирати додаткові дисципліни та проходити курси «Світоглядного ядра», спрямовані на формування моральних якостей і навичок співпраці та служіння громаді; УКУ став першим університетом в Україні, який впровадив освітній підхід «Суспільно орієнтоване навчання», що поєднує академічне навчання з практичною роботою в громаді.
УКУ також сприяє професійному розвитку студентів через Центр студентської кар'єри, який надає консультації, організовує стажування та навчальні курси для розвитку додаткових компетенцій.
Факультети
- Філософсько-богословський факультет
- Гуманітарний факультет
- Факультет наук про здоров'я
- Факультет суспільних наук
- Факультет прикладних наук
- Бізнес-школа УКУ
З 2004 року при УКУ діє Інститут екуменічних студій, який здійснює дослідницьку та освітню діяльність у сфері міжконфесійних і міжрелігійних відносин. В структурі університету також працюють Інститут психічного здоров'я, Інститут лідерства та управління, Інститут історії Церкви, Інститут релігії та суспільства, Інститут родини та подружнього життя та Іконописна школа «Радруж».
Міжнародна співпраця
УКУ активно співпрацює з іноземними університетами, зокрема через програми обміну Erasmus+ та FUCE, а також у межах мережі Network of Solidarity and Strategic Partnership із закладами в Нідерландах, Іспанії, Литві, Чехії, Бельгії, США, Тайвані та інших країнах.
Університет має понад 140 освітніх партнерів, 89 двосторонніх угод і 46 партнерів для академічної мобільності за програмою Erasmus+. Серед викладачів працюють 78 іноземних фахівців, зокрема 16 викладачів із 100 найкращих університетів світу за World University Rankings 2023.
З 2015 року 1617 студентів та понад 130 працівників університету здобули міжнародний досвід навчання, стажування та волонтерства. У 2022 році УКУ разом із НУ «Києво-Могилянська Академія» долучився до міжнародного студентського проєкту «Модель ООН».
Студентство
Студентське самоврядування в УКУ представлене Урядом та Радою студентів, а також приблизно 20 студентськими організаціями, які займаються волонтерською діяльністю, культурно-мистецькими проєктами, спортом, подорожами та науково-популярними ініціативами.
Студенти, викладачі та працівники можуть проживати у Колегіумі УКУ, де реалізується освітньо-формаційна програма «Християнська духовність у постмодерній добі», а також функціонує Центр «Емаус» для підтримки осіб з особливими потребами та молоді по всій Україні.
В університеті працює студентська онлайн-радіостанція «Radio 412» (заснована 2017 року), Шкільний театр «На Симонових стовпах», хор «Стрітення», а також щорічно виходить різдвяна газета PARKOVA На радіо працюють студенти з магістерської програми медіакомунікацій УКУ, Школи журналістики УКУ, культурологи та соціологи[8][9]. Щороку відбувається «Вифлеємська гостина» — благодійна трапеза для людей у потребі, до якої долучаються студенти-волонтери. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в УКУ також створили Центр волонтерства, який разом із «Волонтерською Сотнею», волонтерським об'єднанням викладачів, працівників та студентів, координує допомогу військовим та цивільним.
Remove ads
Управління
- Тарас Добко — ректор. Здобув ступінь доктора філософії (PhD) Міжнародної академії філософії у Ліхтенштейні (2003) та має понад 25 років досвіду роботи у сфері вищої освіти. Займався розвитком академічної культури, забезпеченням якості освіти, стратегічним плануванням університету та формуванням цілісного розвитку студентів, викладачів і працівників.
- Богдан Прах — віцепрезидент. Священник УГКЦ, доктор філософії, науковець у галузі церковної історії та громадський діяч. Був ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа та ректором УКУ у 2013—2023 роках.
- Ярослав Притула — перший проректор. Доктор філософії з математичного аналізу та дослідник у галузі економіки й економетрії. Декан і засновник Факультету прикладних наук УКУ та запрошений професор у Бізнес-школі університету. Займався викладацькою та науковою діяльністю у низці міжнародних закладів, зокрема у США та Європі, був консультантом Національного банку Польщі.
- Мирослав Маринович — проректор з призначення та місії. Займається розвитком програми університетської місії, участю в екуменічних заходах та проєктах, а також викладацькою та публіцистичною діяльністю, пов'язаною з формуванням ціннісного та духовного розвитку студентів і спільноти УКУ.
- Наталія Климовська — проректорка з розвитку та комунікацій. Відповідає за розвиток університету, фандрейзинг та комунікаційну діяльність, очолює відділ розвитку та бере участь у стратегічних проєктах з розширення фінансової та інформаційної підтримки університету.
- Любомир Тарновський — проректор із адміністративних та фінансових питань. Відповідає за управління фінансами та адміністративними процесами університету, викладає на магістерських програмах та програмах управлінського розвитку у Бізнес-школі УКУ.
- Дмитро Шеренговський — проректор із зовнішніх зв'язків та суспільного служіння. Відповідає за міжнародні академічні зв'язки та інтернаціоналізацію університету.
- Софія Опацька — проректорка зі стратегічного розвитку. Брала участь у створенні та розвитку Львівської бізнес-школи УКУ, викладає курси з лідерства, організаційного розвитку та інновацій, відповідає за стратегічний розвиток університету.
- Олег Турій — проректор зі стратегічної співпраці та директор Інституту історії Церкви УКУ. Викладає курси з історії християнства та українського католицизму, керує науковими проєктами університету з історії християнства та міжконфесійних відносин.
Remove ads
Громадська активність
Український католицький університет від самого заснування активно долучався до суспільних та політичних процесів в Україні. Під час Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності (2013—2014) викладачі, студенти та працівники УКУ брали участь у протестних акціях, підтримували демонстрації, облаштовували барикади та надавали допомогу пораненим.
Серед Героїв Небесної Сотні був історик і викладач УКУ Богдан Сольчаник. На його честь у 2016 році університет заснував докторську стипендію, яка щороку присуджується аспірантові з високими академічними результатами та активною науковою і громадською діяльністю.
З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року майже сто членів спільноти УКУ взяли участь у захисті України. Університет організував волонтерський рух, налагодив міжнародні зв'язки та логістику для забезпечення потреб військових і цивільних. За понад півтора року повномасштабної війни УКУ та жертводавці передали на гуманітарні цілі приблизно 9 млн доларів, а також здійснюють психологічну та душпастирську підтримку, фізичну реабілітацію постраждалих та інформаційну роботу.
Remove ads
Фундації та філії
Київський центр- Фундація УКУ в Польщі (з осередком у Вроцлаві)
Фундація Українського католицького університету — США
Інститут св. Климента Папи в Римі
Український інститут у Лондоні
Українська католицька освітня фундація — Канада
Філія УКУ в Аргентині
.svg){kind=small}
Відомі особи
Див. також
Примітки та джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads