Михайло Сервацій Вишневецький

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Михайло Вишневецький.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вишневецький.

Михайло Сервацій Корибут Вишневецький (пол. Michał Serwacy Wiśniowiecki; 13 травня 1680, Львів — 16 вересня 1744, Мереч) — польський магнат з династії Вишневецьких, державний і військовий діяч Речі Посполитої.

Михайло Сервацій Вишневецький
Народився	13 травня 1680(1680-05-13) Львів
Помер	18 вересня 1744(1744-09-18) (64 роки) Мереч
Поховання	Q11739795?[1]
Підданство	Річ Посполита
Діяльність	дипломат
Відомий завдяки	фундатор перебудови Вишнівецького палацу
Alma mater	Львівська єзуїтська колегія (1695)[2]
Знання мов	французька[3]
Учасник	Битва під Олькеникамиd[4]
Титул	князь
Посада	Великий гетьман Литовський[5][6], Великий гетьман Литовський[7], польний гетьман литовський[8][6], польний гетьман литовський[8], Віленський каштелян[9], реґіментар[10], Маршалок Сейму Речі Посполитої, великий канцлер литовський[11], воєвода Віленський[12], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], староста Пінськийd[13], староста Мерецькийd[14], Староста Тухольськийd[15], староста Глинянськийd[16], староста Метельськийd, староста Вільковськийd, посол Сейму Речі Посполитої[d], староста Вількійськийd[15], воєвода Віленський[17], Q107617777?[18] і староста шедувськийd[14]
Військове звання	польний гетьман литовський, великий гетьман литовський, воєвода віленський
Рід	Вишневецькі
Батько	Костянтин Криштоф Вишневецький
Мати	Анна з Ходоровських
Брати, сестри	Януш Антоній Вишневецький
У шлюбі з	Катерина Дольська Марія Магдалина Чорторийська Текля Роза Радзивілл
Діти	Ганна, Катерина
Нагороди
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Базиліка, Крем'янець

Другий син воєводи руського, белзького Константина Кшиштофа Вишневецького і його дружини Анни з Ходоровських.

Михайло Сервацій був польним гетьманом литовським (з 1702), великим гетьманом литовським (з 1703), великим канцлером литовським (з 1720), воєводою віленським (з 1735). Також був:

• маршалком Великого князівства Литовського (1700, захищав права та вольності князівства)
• маршалком сейму Речі Посполитої (1703)
• маршалком Головного литовського трибуналу (1724, 1732)
• реґіментарем війська Великого князівства.

До 1707 року підтримував польського короля, саксонця Августа II Сильного, потім перейшов на бік Станіслава Лещинського.

У 1709 роув потрапив у полон до російських військ під Скоморохами, перевезений до Глухова, звідки втік за кордон за допомогою монахів — послідовників святого Андрія Боболі. В 1716 р. повернувся до Вишнівця, та займався проектуванням і будівництвом палацу, який був зведений між 1731—1744 роками.

Близько 1720 року князь заснував колегіум єзуїтів у Крем'янці, який діяв до 1773 року. Був головним меценатом його розбудови за проектами Павла Гіжицького та Паоло Фонтани у 1731—1744 роках.^[19]

Помер у 1744 р. в Меречі (нині Мяркінє, Литва), був похований у Вишневці в кармелітському монастирі. На ньому згас рід князів Вишневецьких. Після смерті Михайла Сервація володіння Вишневецьких перейшли до його зятів Огінських та Замойських.

Сім'я

Дружина — княжна Катерина Дольська, донька Яна Кароля Дольського.^[20]

Діти:

• Анна Вишневецька (1700—1732), з 1721 року дружина троцького воєводи Юзефа Огінського (бл. 1693—1736);
• Барбара-Єлизавета Вишневецька (1701—1770), з 1722 року дружина ловчого великого коронного і смоленського воєводи Міхала Здзіслава Замойського (бл. 1679—1735)

Джерела

• Мицик Ю. Вишневецькі [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 519—520. — ISBN 966-00-0734-5.
• Anusik Z. O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli. Suplement do monografii rodu // Przegląd nauk historycznych. — 2009 (R. VIII). — № 2. — S. 149—244. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. IV. — 820 s. — S. 553. (пол.)