Михайлівський собор (Севастополь)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Михайлівський собор.

Церква св. Михаїла Архістратига (Михайлівський собор)  — побудована у 1848 році архітектором Фандервейде церква, витримана у класичній формі, з романською стилістикою фасаду. З 1889 року — полкова церква 50-го Білостоцького полку, з 1917 — гарнізонна церква Севастопольської фортеці. Була відреставрована у 1971 році. На фасаді церкви знаходяться 24 меморіальні дошки з назвами частин, які брали участь в обороні Севастополя (1854—1855). Під час оборони міста храм виконував функції міського собору. Пам'ятка сакральної архітектури XIX століття.

Михайлівський собор
44.613613° пн. ш. 33.525708° сх. д. / 44.613613; 33.525708
Тип споруди	храм
Сучасний статус	пам'ятка архітектури національного значення, пам'ятка історії місцевого значення, церква ЧФ РФ
Розташування	Україна, Севастополь
Архітектор	Фандервейде
Художник	Рафаель Ізеллі[1]
Засновник	Михайло Лазарєв
Перша згадка	1848
Початок будівництва	4 липня 1848
Кінець будівництва	1849
Зруйновано	6 серпня 1855
Відбудовано	10 жовтня 1870
Вартість	3387 рублів 55 копійок[2][3]
Стиль	класицизм
Належність	УПЦ МП
Єпархія	Сімферопольська і Кримська єпархія Української православної церкви
Стан	задовільний
Адреса	Севастополь, вул. Леніна, 9
Вебсайт	arkhmihail.cerkov.ru
Михайлівський собор (Севастополь) (Україна)
Михайлівський собор у Вікісховищі

Історія

Собор на панорамі міста. Гравюра журналу «Нива», роботи Е. Шмідта, приблизно 1880 рік.

У середині XIX століття населення Севастополя складало 30 тисяч, тому два собори — Свято-Нікольський і Петропавлівський не справлялися з кількістю вірян^[3]. Адміралтейський собор у той час неабияк занепав. 1848-го капітан Севастопольського порту контрадмірал Рогуля звернувся з проханням до Михайла Лазарєва з пропозицією будівництва церкви замість однієї з каплиць Севастопольського Адміралтейського собору. Автором проекту, можливо, був інженер-полковник Фандервейде. Існують твердження про креслення, складені інженером штабскапітан Рульовим^[3].

Під час Кримської війни церква стала релігійним центром і оплотом міста. Богослужіння проводилися щодня. Служби відвідували князі Микола і Михайло Миколайович, котрі пожертвували храму позолочену лампаду чеканної роботи. До Миколаївської батареї імператриця надіслала ікону Спасителя і хрест святого Володимира з написом «Цим перемагай»^[4]. 5 жовтня 1854 року у храмі проводилося відспівування адмірала Володимира Корнілова, 7 березня 1855-го — адмірала Володимира Істоміна^[5], 1 липня — адмірала Павла Нахімова^[6]. Під час поховання останнього більшість офіцерів стояла на вулиці через нестачу місця у церкві.

2 серпня 1855 року у храм потрапив снаряд, церкві було завдано великої шкоди, залишки евакуйовані в каземати Миколаївської батареї. У 1857 році відновлення фінансував почесний громадянин Іван Красильников. Але вони стосувалися лише, власне, будівлі, служби були неможливі через відсутність іконостасу та іншого церковного приладдя. Від часу і негоди церква почала руйнуватися^[3].

Через це у 1869 році Цесаревич Великий князь Олександр Олександрович повелів передати церкву з Морського відомства в Інженерне сухопутне для відновлення. Кошторисна вартість відновлення становила 14 000 рублів^[7].

Роботи велися інженером штабс-капітаном Лебедєвим на початку 1870 року. Новий іконостас було замовлено у Одесі, відновлено купол. Ікони створював академік Іван Георгійович Карнєєв (на південній стіні — князь Олександр Невський «в пам'ять князя Олександра Меньшикова» і князь Михайло Чернігівський «в пам'ять князя Михайла Горчакова». На північній стіні — князь Володимир і Св. Апостол Павло «в пам'ять адмірала Володимира Корнілова і адмірала Павла Нахімова»). 24 вересня церква отримала антимінс, у жовтні була освячена. У 1873 році на зруйнованій території біля церкви закладено сквер. Він був обнесений залізною огорожею з воротами^[8]. Пізніше на його місці заснований Музей оборони Севастополя.

З 1889 року церква стає полковим храмом 50-го піхотного Белостокського полку^[9][10]. До цього служби проводилися вкрай рідко. Полк опікав подальші роботи в церкві^[11]. Полковим священиком у той час був Ігнатій Брянцев. 15 вересня 1903 літургію відвідував Великий Князь Михайло Миколайович. 8 грудня 1904 відвідала церкву Її Величність Королева Еллінів.

Меморіальні дошки з'явилися у 1905 році, до 50-ї річниці оборони міста^[12]. Наказ про це видав Великий Князь Михайло Миколайович. Одночасно в церкві проводилися невеликі ремонтні роботи.

За радянської влади у церкві було відкрито читальний зал імені французького комуніста Андре Марті, з 1931 року діяв Будинок санітарної освіти. У 1968 році будівля стала частиною музей, у 1979 році Собор оголошено пам'яткою архітектури. Зі здобуттям Україною незалежності, храм був переданий в оренду Чорноморському флоту Росії. 21 листопада 2002 відслужена перша Божественна літургія, котрі згодом почали проводитися майже кожен день^[13]. У 2013 році купол собору відновлено^[14].

Архітектура

Собор прямокутної форми, а його портал складається з ніш, перекритих арками, що спираються на колони з візантійськими капітелями. Арки обрамлені різьбою та медальйонами з розетками. Церква неодноразово перебудовувалася, але зберегла первісний вигляд. Вона витримана у в класичному стилі^[15]. Дах вінчав купол, зруйнований за радянських часів. На сьогодні собор — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер — 1240.

Сучасні розписи собору датуються 2014 роком. Автором і виконавцем є мінський художник Антон Дайнеко. У вівтарній абсиді в ранньовізантійському стилі написана Євхаристія, а у конхі — Оранта. Триває створення нового іконостасу, 11 дзвонів для церкви були відлиті у Ярославлі^[16].

Розташування меморіальних дощок

Російською мовою. Дореволюційна орфографія оригіналу не збережена, проте написання розділових знаків збережене^[3][17].

Схема розташування дощок на фасаді

Гравюра собору у журналі «Всемирная Иллюстрация», 1871.

Вільям Сімпсон. Севастополь, Михайлівський собор та Микільський собор, літографія, 1856.

1

• № 4 Ластовый Экипаж
• № 11,12,15,16,17,18, и 19 Рабочие экипажи

2

• Севастопольская инженерная команда
• № 14 и 15 Военно-рабочая роты инженерного ведомства

3

• № 8 и 10 Военно-рабочая роты морской строительной части
• № 28,29 и 30 Портовые роты

4

• № 4 и 8 Лабораторная роты
• № 7 Арсенальная рота
• Госпитальная рота
• Карантинная команда
• № 44,45 и 46 Арестантские роты

5

• 4^я дивизия
  • Белозерский, Олонецкий пех. пол.
  • Шлиссельбургский, Ладожский егер. пол.
• 5^я дивизия
  • Архангелогородский, Вологодский пех. пол.
  • Костромской, Галицкий егер. пол.
• 6^я дивизия
  • Муромский пех. пол.
• 7^я дивизия
  • Смоленский, Могилевский пех. пол.
  • Витебский, Полоцкий егер. пол.
• 8^я дивизия
  • Черниговский полк гр. Дибича Забалканского
  • Полтавский пех. пол.
  • Алексопольский, Кременчугский егер. пол.

6

• 9^я дивизия
  • Елецкий, Севский пех. пол.
  • Брянский егер. ген.-ад. кн. Горчакова пол.
  • Орловский егер. кн. Паскевича пол.
• 10^я дивизия
  • Екатеринбургский, Тобольский пех. пол.
  • Томский, Колыванский егер. пол.
• 11^я дивизия
  • Селенгинский, Якутский пех. пол.
  • Охотский, Камчатский егер. пол.
• 12^я дивизия
  • Азовский, Днепровский пехотный пол.
  • Украинский, Одесский егер. пол.
• 13^я дивизия
  • 5^е и 6^е резервные батальоны Брестского, Белостокского пех. пол.
  • Литовского, Виленского егер. пол.

7

• 14^я дивизия
  • Волынский, Минский пех. пол.
  • Подольский, Житомирский егер. пол.
• 14^я резервная дивизия
  • Волынский, Минский пех. пол.
• 15^я резервная дивизия
  • Модлинский, Прагский пех. пол.
  • Люблинский, Замосцкий егер. пол.
• 16^я дивизия
  • Владимирский, Суздальский пех. пол.
  • Углицкий егер., Казанский егер., Е.И.В. В.К.  Михаила Николаевича полк
• 17^я дивизия
  • Московский, Бутырский пех. пол.
  • Бородинский егер. Е. И. В. Наследника Цесаревича Тарутинский егер. пол.

8

• 10-й артиллерийской бригады
  • Батарейная № 1 батарея
  • «  » № 2 «  »
  • Легкая № 1 батарея
  • «  » № 2 «  »
• 11-й артиллерийской бригады
  • Легкая № 3 батарея
  • «  » № 4 «  »
  • «  » № 5 «  »

• 12-й артиллерийской бригады
  • Легкая № 7 батарея
  • «  » № 8 «  »
  • «  » № 9 «  »

• 14-й артиллерийской бригады
  • Легкая № 4 батарея
  • «  » № 6 «  »
• 16-й артиллерийской бригады
  • Батарейная № 1 батарея
  • Легкая № 1 «  »
• 17-й артиллерийской бригады
  • Легкая № 4 батарея

9

• Храм Святого Архистратига Михаила бывший гарнизонною церковью во время обороны
• Гарнизон Севастополя во время Обороны 1854—1855
• Флотские экипажи № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45

Література

• Портал «Севастополь»

• Крым: православные святыни: путеводитель. Сост. Е. М. Литвинова. — Симферополь: «РуБин», 2007. (рос.)
• Севастополь. Путеводитель. — Севастополь: Библекс, 2010. (рос.)
• Архитектура Севастополя / Е. В. Веникеев, — Симферополь: Таврия, 1983. (рос.)
• Исторические места и памятники Севастополя / З. Чембанюк, — Симферополь: Крымиздат, 1962. (рос.)

Див. також

• Михайлівська батарея (Севастополь)