Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Олена Мордовіна

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Олена Мордовіна
Remove ads

Олена Мордовіна — український прозаїк, автор художніх творів, лауреат кількох літературних премій, перекладач, літературний редактор. Редактор видавництва «Каяла», заступник головного редактора журналу «Хрещатик» та альманаху «Новий Гільгамеш».

Коротка інформація Олена Мордовіна, Народилася ...
Remove ads

Біографія

Олена Мордовіна народилася 8 квітня 1976 року в Хабаровську. З 1993 року живе в Києві.

З 1994 до 1999 рр. навчалася на біологічному факультеті Міжнародного Соломонова університету. Магістерську роботу захищала в галузі вивчення біорізноманіття, за темою теоретичних засад побудови діагностичних ключів в біології і практичних підходів до ідентифікації видів хижих ссавців.

За фахом працювала у Всеукраїнській екологічній лізі та Орхуському центрі при Мінприроди України (2001—2004), Консорціумі «Міжнародний науково-інформаційний центр діагностики та реабілітації біологічних та екологічних систем від наслідків техногенних впливів» МНС та НАН Україні, Інституті біохімії ім. Палладіна НАН України (2014—2016, в редакції наукового журналу «Український біохімічний журнал», переважно як англомовний редактор).

Редактор видавництва «Каяла», заступник головного редактора журналу «Хрещатик», член редколегії альманаху «Новий Гільгамеш».

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива

Публікації

Оповідання видавалися в літературних журналах «Хрещатик», «Голоси Сибіру», «Новий берег», «Віденський літератор»[1], «Соти», «Новий Гільгамеш», збірках «Дивацтва пересувань» (рос. «Странности передвижений»; СПб.: Алетейя, 2007), «Антологія дивацького оповідання» (рос. «Антология странного рассказа»; Харків: Фоліо, 2013).

Поезія публікувалася в альманахах «Новий Гільгамеш» (Каяла) та «Співаючий ангел» (Алетейя, СПб), англомовні верлібри «Паризького циклу» — у македонському журналі «Современост» (3, 2019) — у перекладі на македонський Стефана Марковського, в Хорватії — в англомовному журналі «Zvona i Nari» (2019), в Індії — у журналі «Literary Yard» (2020) та Бразилії — у журналі «The Brasilia Review» (2020).

Перша праця автора — збірка ранніх оповідань «Воскові ляльки» — вийшла 2010 року у видавництві «Алетейя» (Санкт-Петербург). Перший роман — «Баланс білого» — надрукований 2016 року у видавництві «Каяла» (Київ). Перша дитяча книжка «Привид з Лук'янівки» вийшла у світ 2017 року.

У творах Олени Мордовіної завжди присутня ледь помітна, проте явна її особистісна складова. Наприклад, події у «Привиді з Лук'янівки» розвиваються в давньому районі міста Києва, де мешкає автор — Лук'янівці.

Переклади

Перекладає літературні твори українською, російською та англійською.

У 2011 році в її перекладі російською вийшла збірка новел Сергія Грабара «Кава меланж».

Переклади українською віршів поета Шоти Іаташвілі видавалися у журналі «Шо» та увійшли до збірок «Олівець у землі» (Крок, 2016) і «Просто неба» («Підручники та посібники», 2017).

У перекладі Олени Мордовної англійською виходили збірки оповідань Юрія Холодова[2] «Transient Moments» (Xlibris, 2016) і «Melodies of Love» (Xlibris, 2016) та Бориса Левіт-Броуна «A forced confession» — Charles Schlacks Publishers (Idyllwild, California), 2012, ISBN 978-5-91865-165-0 , а також дитяча книга Дар'ї Вернової «Doggy the Wolf» (Folio, 2018), ISBN 978-966-03-8039-4.

Уривок роману австралійця Пітера Селмона «Кофейна історія» вийшов російською у журналі «Хрещатик» у 2016 р. .

У видавництві «Каяла» побачили світ переклади двох збірок ізраїльскої поетеси Лалі Ципі Міхаелі (Lali Tsipi Michaeli) «Божевільний дім» (Каяла, 2020) та «Папа» (Каяла, 2025).

У 2021 році вийшла перша двомовна Антологія сучасної української фотографії «UPHA Made in Ukraine» з англійським перекладом Олени Мордовіної [3].

Remove ads

Публічність

Узагальнити
Перспектива

Сторінка про автора створена на сайті «Журнальный зал»[4].

Інтерв'ю

Коротка інформація Зовнішні відеофайли ...

Перше відоме інтерв'ю з Оленою Мордовіною датується 2002 роком (газета «День», 24.04.2002) .[5]

Декілька інтерв'ю записано на UKRLIFE.TV у 2016 році.

Того ж 2016 року записано інтерв'ю на радіо «Ностальжі» — переважно про книгу «Баланс білого» (див. бокс із зовнішніми файлами) та інтерв'ю австралійському SBS Radio, а 2017 р. — нове інтерв'ю на Укрлайф [6].

У грудні 2019 року вийшло розлоге інтерв'ю Олени Мордовіної з Максимом Матковським [7].

Визнання

  • Лонг-лист премії «Дебют» 2001 р. за оповідання «Втратити Лотрека»;
  • Дипломант П'ятого міжнародного літературного Волошинського конкурсу за оповідання «Гой», 2007 р.;
  • Дипломант Шостого літературного Волошинського конкурсу за оповідання «Воскові ляльки», 2008 р.;
  • Лонг-лист конкурсу фестивалю «Літературний Відень — 2008»;
  • Шорт-лист конкурсу «Слов'янські традиції» — за оповідання «Сад», 2009;
  • Дипломант літературної премії «Чеховський дар» за збірку оповідань «Воскові ляльки», 2011;
  • Лонг-лист конкурсу фестивалю «Тиждень актуальної п'єси» за п'єсу «Баланс білого» (відзнака журі), 2013;
  • «Краща книга 2014 року» — приз Берлінської бібліотеки — 3 місце у номінації «Фантастика» та приз «Тріумф» за збірку оповідань «Воскові ляльки»
  • Лауреат Корнійчуківської премії (Одеса), 3 місце в номінації для дітей старшого віку за повість «Привид з Покровки», 2014;
  • Шорт-лист Премії Олеся Ульяненка 2016 за роман «Баланс білого».

Рецензії

Є декілька важливих рецензій на книжки Олени Мордовіної:

  • «Воскові ляльки» — Микола Александров про книгу «Воскові ляльки» (16.05.2011)[8];
  • «Баланс білого» — Юрій Володарський[9] про книгу «Баланс білого» (27.03.2016)[10].
  • «Божевільний дім» (український переклад збірки Лалі Ципі Міхаелі) — Наталія Бельченко (31.05.2020).
  • «Божевільний дім» (український переклад збірки Лалі Ципі Міхаелі) — Олег Коцарев (27.11.20) [11].
  • «О пів на смерть» — Костянтин Дорошенко про книгу «О пів на смерть» (21.03.2023).
  • «О пів на смерть» — Ігор Бондар-Терещенко про книгу «О пів на смерть» (05.12.2024).
Remove ads

Художні твори

Узагальнити
Перспектива

По книгу «Воскові ляльки»

Збірка ранніх оповідань письменниці. З анонсу: «У колишньому таборі для військовополонених оживають воскові фігури… Хлопчик, покинутий батьками, мріє вкрасти канарку, але замість цього знаходить друга… Виснажений пристрастю до морфію студент-медик божеволіє, спостерігаючи страждання піддослідної жаби… Теми дорослішання, смерті, зради і знаходження любові розкриваються в найнесподіваніших образах та сюжетах»[15].

Презентація відбулася 23 грудня 2009 року у галереї «Худграф» (Daily Bar)[16].

Про книгу «Баланс білого»

З анонсу: «Дівчина опиняється в палаті психіатричної лікарні. Вона не може згадати, як сюди потрапила і що сталося по дорозі до Пітера, куди вона поїхала автостопом разом зі своїм приятелем. Або ця подорож їй примарилася? Її друзі починають розслідування і з'ясовують, що дещо все-таки сталося. Не для любителів позитивного читання»[17].

Про книгу «Привид з Лук'янівки»

Книга для дітей. З анонсу: «Коли на диво чекають, воно обов'язково станеться. Учні звичайної київської школи Костя та Антон якось бачать, як їх однокласник проходить крізь зачинені двері власного будинку…»[18].

Remove ads

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads