Море Пізнане

Море Пізнане (лат. Mare Cognitum) — море на видимому боці Місяця, на південному сході Океану Бур. Розмір — близько 350×250 км, координати центра — 10.5° пд. ш. 22.3° зх. д. / -10.5; -22.3^[1]. На півночі та південному заході сполучається протоками з Океаном Бур, а на півдні та південному сході — з Морем Хмар. На північному заході межує з Рифейськими горами.

Море Пізнане
лат. Mare Cognitum
Координати центра	10.5° пд. ш. 22.3° зх. д. / -10.5; -22.3
Розмір	350×250 км
Назву затверджено	1964
Море Пізнане на Вікісховищі

Карта регіону (1964)

Назва

Спочатку це море розглядали як частину Моря Хмар^[2][3]. 1964 року за пропозицією Евена Вітекера^[en][4] туди запустили космічний апарат «Рейнджер-7». Перед падінням він передав численні знімки моря та його околиць, ставши першим американським апаратом, що успішно сфотографував Місяць зблизька. В зв'язку з цим морю вирішили дати ім'я, і Джерард Койпер запропонував варіанти Mare Exploratum («Море Досліджене») та Mare Cognitum («Море Пізнане»). Через місяць після падіння апарата — 31 серпня 1964 року — Міжнародний астрономічний союз, ґрунтовно обговоривши пропозиції, ухвалив другий варіант^[2][4][5][1].

Загальний опис

Море Пізнане має округлу форму з виступом на схід. Западина, в якій воно лежить, є результатом накладання кількох древніх сильно зруйнованих кратерів. Найбільший і наймолодший із них (діаметром 230 км) містить основну частину моря. Його вал найкраще зберігся на північному заході, де утворює східне пасмо Рифейських гір. Він перекриває 170-кілометровий кратер, у якому лежить східна частина моря, а також два кратери гіршої збереженості. Це 190-кілометровий кратер на півночі моря (рештки його валу складають центральне пасмо північної частини Рифею) і приблизно 120-кілометровий кратер у районі південно-західного краю моря^[6]. Всі ці кратери лежать у межах гіпотетичного басейну Океану Бур^[7] і самі різною мірою гіпотетичні^[6].

Товщина лави в Морі Пізнаному здебільшого складає 100–200 м. На південному заході (на межі з Океаном Бур) та в центрі моря є потовщення приблизно до 500 м (ці дані отримані за вимірюваннями кратерів, дно яких сягає материкових порід)^[8]. Різні ділянки моря вкриті лавою дещо різного віку та складу. Її вік, розрахований за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися, лежить у межах 3,3–3,7 млрд років, що відповідає пізньоімбрійській епосі^[9]. Деякі лавові потоки цього моря досі зберегли рельєфність країв^[10].

У Морі Пізнаному нема кілець гряд та грабенів, характерних для круглих місячних морів. Гряди там розташовані доволі хаотично, а грабени взагалі дуже рідкісні^[7][8]. Однак група кількох гряд у центрі моря все ж нагадує кільце; є гіпотеза, що воно відповідає внутрішньому кільцю згаданого 230-кілометрового кратера^[6]. Не має це море й значного маскона (лише в його західній частині та в районі південно-західної межі є невеликі збільшення сили тяжіння)^[11].

Поверхня Моря Пізнаного лежить на 1,6–2,0 км нижче за місячний рівень відліку висот — на одному рівні з іншими ділянками на півдні Океану Бур та на кількасот метрів вище, ніж сусідні моря Хмар та Вологості^[12].

Деталі поверхні

Найбільший кратер Моря Пізнаного — 6-кілометровий кратер Койпер біля його центру. Це єдиний його кратер, що має власне ім'я станом на 2015 рік^[13]. Крім того, морем розкидані сателіти кількох сусідніх кратерів. Один із них — 6-кілометровий Бонплан D на сході моря — примітний тим, що його перетинає гряда, і його вал з одного боку подвійний^[14][15].

На берегах моря та в найближчих околицях лежать кратери Дарне (на півдні), Толанський (на сході), Бонплан, Паррі та Фра Мауро (на північному сході). Останні три кратери перетяті довгими розгалуженими борознами Паррі (Rimae Parry), а південно-східний берег моря — меншими борознами Опельта (Rimae Opelt). Борозни обох цих систем є грабенами.

На північному сході Моря Пізнаного є вкрай своєрідна звивиста борозна. Вздовж її країв тягнуться довгі невисокі вали, яких у звичайних місячних борозен нема. Звивисті борозни Місяця інтерпретують як русла лавових потоків, а вали цієї борозни, можливо, з'явилися при застиганні лави на її краях^[16].

Море Пізнане перетинають кілька різноспрямованих гряд. Одна гряда на сході моря отримала назву — гряда Геттара (Dorsum Guettard). Невеликий пагорб, теж у східній частині моря, названий горою Моро (Mons Moro).

Подекуди в морі трапляються не залиті лавою «острови» та невеликі вулкани^[10]. На його поверхні видно промені кратера Коперник, розташованого за 600 км північніше^[8].

Приземлення космічних апаратів

Останній знімок моря, переданий «Рейнджером-7». Дефект зображення праворуч — результат розбиття апарата під час передачі даних.

• 31 липня 1964 року в Морі Пізнаному (10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7)) після успішної зйомки Місяця розбився космічний апарат «Рейнджер-7».
• 20 квітня 1967 року в північному продовженні Моря Пізнаного (іноді цю ділянку розглядають як його частину^[9]), в місці з координатами 3.0163° пд. ш. 23.418° зх. д. / -3.0163; -23.418 (Сервеєр-3), сів «Сервеєр-3».
• 19 листопада 1969 року поряд із «Сервеєром-3» (3.012° пд. ш. 23.422° зх. д. / -3.012; -23.422 (Аполлон-12)) сів місячний модуль «Аполлона-12», що стало другою висадкою людей на Місяць. Астронавти доставили звідти 34 кг порід.