Морозов Сергій Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морозов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Морозов Сергій.

Сергій Юрійович Морозов (30 квітня 1950, Свердловськ — 22 жовтня 2021) — радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — український футбольний тренер.

Сергій Морозов
Сергій Морозов
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Юрійович Морозов
Народження	30 квітня 1950(1950-04-30)
	Свердловськ, УРСР
Смерть	22 жовтня 2021(2021-10-22) (71 рік)
	Київ, Україна[1]
Зріст	167 см
Вага	67 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969 «Локомотив» (Вінниця) 27 (2) 1970 «Десна»  ? (?) 1971 «Шахтар» (Кадіївка)  ? (?) 1971–1973 «Зоря» 48 (5) 1974–1977 ЦСКА (Москва) 95 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1972 СРСР 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1979–1980 ЦСКА (Москва) (пом.) 1980–1985 ГРВН 1986–1990 «Іскра» (Смоленськ) 1991–1992 «Динамо-Газовик» 1994 «Шеньян Циньде» 1995–1996 «Нива» (Вінниця) 1997 «Ніса» 1997 ЦСКА (Київ) 1998–1999 «Борисфен» 1999–2000 «Прикарпаття» 2000–2001 «Ворскла» 2001–2002 «Борисфен» (пом.) 2005–2007 «Дніпро» (Черкаси)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб ЦСКА (Москва). Чемпіон СРСР у складі ворошиловградської «Зорі». Провів один матч за збірну СРСР. Майстер спорту СРСР (1972). Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Клубна кар'єра

Народився у місті Свердловськ Ворошиловградської області (тепер Довжанськ Луганської області)^[2] (за іншими даними — у Києві^[3]). Грати у футбол розпочав у команді цивільного флоту. Перший тренер — Аркадій Миколайович Ларіонов. У чотирнадцятирічному віці був запрошений у спортивну школу київського «Динамо». В основну команду киян не потрапив через перелом ноги, отриманий в товариському матчі проти «Арарату»^[4].

1968 року перейшов у вінницький «Локомотив», а наступного року був запрошений Олегом Базилевичем в чернігівську «Десну», де провів один сезон. У першій половині сезону 1971 року виступав у кадіївському «Шахтарі».

1971 року перейшов у ворошиловградську «Зорю», разом з якою в сезоні 1972 року став чемпіоном країни.

1973 року отримав повістку в армію і з 1974 по 1977 рік виступав за московський ЦСКА. 1977 року через конфлікт з керівництвом команди, яке не відпускало гравця з команди, вирішив завершити кар'єру футболіста^[4].

Виступи за збірну

1972 року зіграв єдиний у кар'єрі матч за збірну СРСР. У цьому ж році був у числі кандидатів до збірної на чемпіонат Європи 1972, однак, через перелом ключиці до складу так і не потрапив^[4].

Кар'єра тренера

1978 року вступив у Вищу школу тренерів. В 1979–1980 роках працював помічником головного тренера в московському ЦСКА. В 1980—1985 тренував клуби ГРВН. 1986 року очолив смоленську «Іскру», разом з якою, 1987 року став переможцем першої зони, другої ліги СРСР.

В 1991—1992 очолював Динамо-Газовик.

1993 року був запрошений в китайську команду «Шоуган» разом з якою вийшов до першої ліги. 1994 року тренував «Шеньян».

У квітні 1995 року очолив вінницьку «Ниву». У сезоні 1995/96 дійшов з клубом до фіналу Кубка України. Це дало право клубу вперше в історії виступати в єврокубках — Кубку володарів кубків, де команда спочатку перемогла естонський «Садам» (1:2, 1:0), а в 1/16 поступилася швейцарському «Сьйону» (0:2, 0:4)

У першій половині 1997 року (до червня) був головним тренером туркменської Ніси^[5], але в липні повернувся до України, де очолив ЦСКА (Київ), але пропрацював лише півсезону.

З другої половини сезону 1998/99 — головний тренер клубу другої ліги «Борисфен», де пропрацював до кінця 1999 року, після чого покинув Бориспіль.

У листопаді 1999 року очолив «Прикарпаття», але втриматися з клубом у вищій лізі не зумів — команда лише за додатковими показниками поступалася сімферопольській «Таврії». У липні 2000 року здобув з клубом 2 перемоги в першій лізі, проте незабаром залишив команду.

Із серпня 2000 до червня 2001 року був головним тренером «Ворскли». Клуб при ньому зайняв 12-е місце у вищій лізі чемпіонату України, останнє, яке дозволяє зберегти прописку в еліті.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Дніпро» (Черкаси), команду якого Сергій Морозов очолював як головний тренер з 2005 до 2007 року.

З вересня 2008 по жовтень 2021 — футбольний аналітик каналів «Україна» та «Футбол».^[6].

Помер 22 жовтня 2021 року внаслідок ускладнень від коронавірусної хвороби^[7].

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Примітки

1. FootballFakts.ru

   d:Track:Q42428763
2. Сергей МОРОЗОВ. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 13 листопада 2014.
3. МОРОЗОВ Сергей Юрьевич. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
4. Премудрости игры постигал в школе «Динамо». Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
5. Ефима ШКОЛЬНИКОВА ПРИГЛАШАЮТ В ТУРКМЕНИЮ. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
6. Сергей Морозов. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
7. Помер експерт телеканалів Футбол 1/2/3 Сергій Морозов. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.