Мохонько Ярослав Олександрович

Яросла́в Олекса́ндрович Мохо́нько (позивний «Ярий»; 20 жовтня 1991, Карапиші, Миронівський район, Київська область, Україна — 26 червня 2022, Відродження, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — український захисник, старший солдат 72 ОМБР Збройних Сил України. Учасник російсько-української війни.

Мохонько Ярослав Олександрович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	20 жовтня 1991(1991-10-20) Карапиші, Київська область, Україна
Смерть	26 червня 2022(2022-06-26) (30 років) с. Відродження, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання	29.06.2022
Громадянство	Україна
Псевдо	Ярий
Військова служба
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Протистояння у Маріуполі (2014) Російсько-українська війна Бої на українсько-російському кордоні 2014 Бої за Київ (2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Медаль «За жертовність і любов до України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мохонько.

Біографія

Народився 20 жовтня 1991 року у м. Біла Церква. Проживав в с. Карапиші. Освіту здобув у Карапишівському ліцеї та Богуславському гуманітарному фаховому коледжі імені І. С. Нечуя-Левицького,. Закінчив Київський Національний торговельно-економічний університет, де отримав економічну освіту.

Був учасником Революції Гідності на Майдані Незалежності.

З початком оголошення про проведення антитерористичної операції із залученням Збройних Сил України був мобілізований Миронівським районним військовим комісаріатом у 2014 році у складі 72 ОМБр «Чорні Запорожці».

Під час АТО брав безпосередню участь у багатьох операціях, брав участь у боях за звільнення Маріуполя, у боях за Волноваху, в інших гарячих місцях на сході України. Потрапив в Ізваринський котел, звідки вийшов, маючи контуюзію та поранення хребта.

Після цього займався волонтерством, допомагаючи побратимам шукати необхідне військову амуніцію.

Після повномасштабного вторгнення Росії до України наступного ранку разом з побратимами та батьком приєдналися до 72-ї бригади «Чорні Запорожці».

Був керівником відділів, які тримали оборону від нападу ворога на столицю України м. Києва в с. Розівка, Броварського р-ну, с. Савенки, Вишгородського району. Проводив навчання на полігоні під Білоруссю, після чого був відправлений на Схід України. Тримав оборону в напрямку Донецької області Бахмутського району.

26 червня 2022 року потрапив в засідку ворожого ДРГ ЗС РФ, де отримав травми, несумісні з життям.

Сім'я

• батько — Мохонько Олександр Петрович
• мати - Мохонько Валентина Львівна
• брат - Мохонько Ігор Олександрович
• дружина — Мохонько (Бойко) Наталія Миколаївна
• донька — Мохонько Ніка Ярославівна.

Нагороди

• почесна медаль «За поранення в бою» (2015)
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016)^[1]
• почесна відзнака «За оборону Маріуполя» (2019)
• медаль «Чорних Запорожців» (2019)
• медаль «За жертовність і любов до України» (2020)
• орден «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно (2022)^[2]