Моше Ісерлес

Моше бен Ізраель Ісерлес (їд. משה יסערלעס, пол. Mojżesz Isserles), якого найчастіше називають Рему; 1510 або між 1525—1530 — 1 травня 1572, Краків — польський рабин, талмудист, правознавець та філософ. Двоюрідний брат Шломо Лурії.

Моше Ісерлес
Народився	22 лютого 1520  Краків, Королівство Польське[1]
Помер	10 травня 1572 (52 роки)  Краків, Річ Посполита[1]
Поховання	Remuh Cemeteryd
Країна	Річ Посполита Польща[1]
Діяльність	богослов, рабин, Посек, філософ
Галузь	галаха[2] і класична раввинська літератураd[2]
Вчителі	Shalom Shachnad
Відомі учні	Мордехай Яффеd
Знання мов	іврит[2]
Конфесія	юдаїзм
Батько	Israel ben Josefd
Брати, сестри	Eliezer Isserlesd
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іссерліс.

Надгробок Моше Ісерлеса на цвинтарі Рему^[pl] в Кракові

Біографія

Народився у Кракові 1510 року^[3] (за іншими даними між 1525—1530 роками^[4]) в родині відомого талмудиста, старійшини єврейської громади Ізраеля бен Йосефа, фундатора краківської синагоги, відомої як божниця Рему.

1542 року після смерті Моше Фішля став рабином Кракова; це призначення підтвердили король Сигізмунд I Старий та краківський воєвода Пйотр Кміта-Собенський^[3] В юності Ісерлес став визнаним знавцем равіністичного закону і у віці 33 років був призначений членом єврейського духовного суду Кракова.

Головна його праця — Маппа (Скатертина), збірка галахічних глос та постанов, наступних ашкеназької традиції (традиції німецького єврейства), став доповненням до кодексу Шулхан арух Йосипа Каро, заснованому на сефардській традиції (традиції іспанського єврейства). Перу Ісерлеса належить коментар Дархе Моше до найбільш раннього зводу талмудичних законів Арбаа Турим, респонси (роз'яснення та рішення з питань єврейського права у відповідь на запити громад і окремих осіб) і ряд філософських творів.

Помер 1 травня 1572 року в рідному місті^[5].

Праці

• «Мхір яін» («Ціна вина», 1559) — гомілетичне і філософське тлумачення книги Есфір;
• «Торат ха-‘ола» («Вчення про жертву всеспалення», 1570) — філософські коментарі до «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається») Маймоніда;
• «Ієсодей сіфрей ха-кабала» («Основи книг кабали») — не збереглась;
• Коментар до книги Зохар і до агадичних передань Талмуду — не збереглись.^[4]