Соломон Лурія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лурія.

Шло́мо Лу́рія, також Соломон Лурія (івр. שלמה לוריא; пол. Salomon ben Jechiel Luria), якого також називали Магаршал (івр. מהרש"ל) — скорочення від Morenu ha-Raw Rabi Szlomo Luria (укр. Наш Учитель, Рабі Шломо Лурія); нар. 1510 — пом. 7 листопада 1573 — ашкеназійський рабин. Головний рабин Берестя, Волині та Любліна. Ректор єшив у Бересті, Острозі та Любліні. За окремими оцінками, найвидатніший вчений-талмудист свого часу^[2].

Шломо Лурія
שלמה לוריא
Псевдо	Магаршал
Народився	1510(1510) Берестя
Помер	7 листопада 1573(1573-11-07) Люблін
Поховання	Старий єврейський цвинтар у Люблініd
Національність	єврей
Діяльність	рабин, талмудист
Вчителі	Q30526604? і Kalonymus Haberkastend
Відомі учні	Мордехай Яффеd, Moshe ben Avraham of Przemyśld і Joshua Falkd
Конфесія	юдаїзм
Рід	Лурії[1]
Батько	Янкель Лурія
Родичі	бабця — Міріам Шапіра-Лурія[en] кузен — Моше Ісерлес тесть — Кальман Габеркастен[en]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Шломо Лурія походив із відомої родини рабинів. Його рід мав ельзаські корені, але згодом предки Соломона переселились до Литви, пізніше — до Великопольщі. Його батько Янкель був рабином Слуцька, а дід Ісаак Клаубер — рабином Познані^[3].

Шломо Лурія народився у 1510 році у Бересті. В юному віці поїхав на навчання до свого діда, рабина Клаубера, в Познань. У травні 1535 року в місті сталася велика пожежа, в якій згорів і дім Клауберів (разом із багатою бібліотекою рабина). Після того Лурія продовжив навчання у рабина Острога Кальмана Габеркастена^[en][4]. Згодом Шломо одружився з донькою Габеркастена Ліпкою^[5].

Могила Шломо Лурії. Надгробок з XIX століття

За деякий час Соломон Лурія був призначеним рабином Берестя і заснував там єшиву. Ймовірно, недовго проживав у Вільні. Близько 1550 року зайняв пост рабина Острога і керівника острозької єшиви після свого тестя Кальмана Габеркастена, а незабаром обійняв посаду головного рабина усієї Волині^[4]. У 1555 році став рабином Любліна. Деякий час перебував у цьому місті, але внаслідок сварки з Шаломом Шахною^[en] покинув Люблін і повернувся до Острога. Лише після смерті Шахни Лурія остаточно переїхав до Любліна^[3][4].

У 1567 році Король Польщі Сигізмунд II Август надав Соломону Лурії титул ректора люблінської єшиви. На цій посаді Магаршал перебував до своєї смерті, зробивши навчальний заклад відомим по всій середньовічній Європі^[3].

Помер у 1573 році. Похований на Старому єврейському цвинтарі^[pl] в Любліні. На його честь люблінські євреї назвали головну синагогу міста синагогою Магаршала^[3].

Наукові погляди та праці Шломо Лурії

Магаршал був послідовним противником пілпулу^[en], методу аналізу Талмуду, розробленого рабином Якобом Поллаком^[en] та його учнем Шаломом Шахною^[en]. На відміну від них, Лурія вважав за найкращий спосіб отримання знань ретельний філологічний аналіз Талмуду^[4].

Підтримував дружні стосунки зі своїм кузеном, краківським рабином Моше Ісерлесом, які виразно читаються у листуванні між двома рабинами. Однак ця приязнь не завадила Лурії жорстко розкритикувати Іссерлеса, коли до Магаршала дійшли відомості про те, що той вивчав філософію, зокрема, твори «необрізаного Аристотеля»^[6].

До основних текстів Соломона Лурії належать^[4]:

• Jam szel Szlomo (ים של שלמה; Море Соломона) — головна праця Магаршала, яку він, однак, так і не закінчив. Друком вийшли лише окремі частини «Моря Соломона»;
• Chochmat Szlomo (חכמת שלמה; Мудрість Соломона) — глоси та коментарі до Талмуду;
• Amudej Szlomo (עמודי שלמה; Стовпи Соломона) — коментарі до Сефер га-Міцвот^[en] Маймоніда.