Музей природознавства (Лондон)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Музей природознавства.

Музей природознавства (англ. Natural History Museum) — один з трьох великих музеїв на Ексхібішн роуд у Південному Кенсінгтоні у Лондоні (інші два це Музей науки та Музей Вікторії та Альберта). Головний вхід виходить на Кромвель Роад. Спонсором музею є Міністерство культури, медіа та спорту (англ. Department for Culture, Media and Sport).^[8]

Музей природознавства Natural History Museum
51.495983° пн. ш. 0.176372° зх. д. / 51.495983; -0.176372
Тип	музей природничої історії національний[1] гербарій[2] позавідомчий державний органd і організація
Статус спадщини	реєстрова будівля I ступеняd
Склад	Natural History Museum Library and Archivesd і British Museum (Natural History) Department of Botanyd
Країна	Велика Британія[1][3]
Розташування	Ексхібішн роуд, Південний Кенсінгтон, Лондон
Адреса	SW7 5BD  Cromwell Road, London, SW7 5BD[4]
Стиль	неороманський стиль
Архітектор	Alfred Waterhoused
Засновник	Річард Оуен
Засновано	1881
Відкрито	1881
Фонд	80 000 000[5]
Відвідувачі	4,145,153 (2009)[6] 4 музей за відвідуваністю у Великій Британії
Директор	Патрік Валланс[7]
Сайт	www.nhm.ac.uk
Музей природознавства (Лондон) (Сполучене Королівство)
Музей природознавства у Вікісховищі

Музей природознавства (Лондон) займав восьме місце в ТОП-20 музеїв світу за чисельністю відвідувань у допандемічному 2019 році за даними Theme Index and Museum Index 2022 (перше місце в ТОП-20 займав Лувр) та четверте місце серед британських музеїв. Музей у 2019 році мав майже 5,4 млн. відвідувань. Пандемія Covid-19 сильно вплинула на відвідування – у 2020 році кількість відвідувачів становила 1,2 млн. осіб, у 2021 році – 1,6 млн. У 2022 році стан справ покращився, відбулося певне відновлення інтересу до експозицій Natural History Museum, чисельність відвідувань збільшилась до 4,7 млн. Музей у 2022 році став за відвідуваністю першим серед британських музеїв. ^[9]

Історія

Основу колекції становить зібрання доктора Ганса Слоуна (1660–1753), яке включає гербарій та скелети тварин і людини, що спочатку виставлялися в Монтегю-хаусі (Блумсбері). Спершу цими експонатами завідував Британський музей.

У 1850-х роках професор Р. Овен (директор відділу природознавства Британського музею) поставив питання про розширення зборів та необхідності власного приміщення. 1864 року під музей було куплено ділянку землі в Кенсінгтоні.

Архітектурний проєкт був розроблений Френсісом Фоуком і після його смерті допрацьовувався Альфредом Вотерхаузом. Фасад витриманий в неороманському стилі. Будівництво було розпочато 1873 року та закінчилося 1880 року. Музей відкрився 1881 року; 1963 року він остаточно відокремився від Британського музею.

До 1992 року називався 'British Museum (Natural History) , а в науковій літературі був відомий під абревіатурою B.M. (N.H.) або BMNH^[10].

Експонати

Музей відомий насамперед своїми колекціями скелетів динозаврів у центральному залі, зокрема знаменитим скелетом диплодока (завдовжки 26 метрів), а також цікавою механічною моделлю тираннозавра. У зоологічній частині розташовується 30-метровий кит. Музей має цікаву колекцію метеоритів.

У зовнішньому оздобленні та інтер'єрі музейного будинку використано теракоту майстрів фірми Gibbs And Canning Limited з Tamworth. Цеглини прикрашені зображеннями рослин, тварин та закам'янілостей. Вхід у музей вільний. Найближча станція метро — South Kensington.

Галерея

• 
  Зовнішній вигляд біля входу на вулиці Кромвел Роад
• 
  Центральний зал
• 
  Диплодок
• 
  Зал великих ссавців (Large Mammals Hall)
• 
  У кімнаті Tank Room в Центрі Дарвіна
• 
  Скелети, що висять на балконах центральної зали
• 
  Рухома модель Тираннозавра
• 
  Центральна зала (The Central Hall)