Музей розлучень

Музей розлучень, Музей розірваних стосунків (хорв. Muzej Prekinutih Veza) — оригінальний спеціалізований музей у місті Загребі, в якому зібрані свідчення втраченого кохання та розірваних особистих стосунків. У 2011 році музей було відзначено спеціальною премією «Європейський музей року».

Музей розлучень хорв. Muzej Prekinutih Veza
хорв. Muzej Prekinutih Veza
45°48′55″ пн. ш. 15°58′25″ сх. д.
Тип	музей
Країна	Хорватія
Розташування	Хорватія: Загреб
Адреса	вул. святих Кирила і Мефодія, 2
Засновано	2010
Відкрито	листопад 2010 року
Сайт	brokenships.com
Музей розлучень (Хорватія)
Нагороди Європейський музей року (2011)
Музей розлучень у Вікісховищі

Історія

Музей виник внаслідок приватної драми розлучення Олінки Віштіца (Olinka Vištica) та її тодішнього партнера Дражена Грубішича (Dražen Grubišić). Колишня пара вирішила зберегти деякі свідчення минулих щасливих часів в якомусь певному місці.^[1] З часом колекція збільшилася за рахунок нових експонатів інших колишніх пар. Експонати, що символізують колишнє кохання або розірвані відносини між партнерами, були прислані з найвіддаленіших куточків світу. Часто експонати мають дещо трагікомічний характер, репрезентуючи нереалізовані бажання, мрії та «докази» щирого кохання. Кожен експонат має в музеї свою історію, описану в децентному стилі англійською і хорватською мовами.

З серпня 2007 року колекція демонструвалася в рамках переїздної виставки, що з успіхом відвідала цілий ряд країн: Сербія, Північна Македонія, Боснія і Герцоговина, Німеччина, США, ПАР. З листопада 2010 року музей розташувався в місті Загребі.^[2][3][4]

У період між 2006 і 2010 роками колекцію побачили понад 200 000 відвідувачів.^[5] Під час туру вона поповнювалася новими експонатами, подарованими відвідувачами; лише під час виставки в Берліні у 2007 році мешканці пожертвували понад 30 предметів.^[2]

Тим часом, після невдалих спроб зацікавити Міністерство культури Хорватії у пошуку постійного приміщення для музею, Віштіца та Грубішич вирішили зробити приватну інвестицію та орендувати приміщення площею 300 квадратних метрів у Верхньому місті Загреба, створивши таким чином перший приватний музей у місті.^[6] Музей відкрився у жовтні 2010 року і став особливо популярним серед іноземних туристів — не лише завдяки своїй оригінальній тематиці, а й тому, що він працює сім днів на тиждень, на відміну від інших музеїв міста.^[7][8]

Цей експонат, під назвою «екс-сокира», був подарований жінкою з Берліна. Вона використала її, щоб у розпачі порубати меблі свого колишнього коханця після того, як він залишив її заради іншої жінки: «Два тижні після того, як вона пішла, повернулася за меблями. Вони були акуратно розкладені на маленькі купки й шматочки дерева. Вона забрала те сміття і назавжди пішла з моєї квартири. Сокира стала терапевтичним інструментом».

21 травня 2011 року Музей розлучень був відзначений спеціальною премією «Європейський музей року».Нагорода присуджується «музею, особі, проєкту або групі людей, які продемонстрували найбільш незвичне, сміливе і, можливо, суперечливе досягнення, що кидає виклик загальноприйнятим уявленням про роль музеїв у суспільстві», оцінюючи «важливість суспільної якості та інновацій як фундаментальних елементів успішного музею».^[9]

Журі Європейського музейного форуму відзначило:^[9]

«Музей розлучень стимулює дискусію та роздуми не лише про крихкість людських взаємин, але й про політичні, соціальні та культурні обставини, що оточують розповідаємі історії. Музей виявляє повагу до здатності відвідувачів розуміти ширші історичні та соціальні проблеми, властиві різним культурам і ідентичностям, і водночас забезпечує катарсис для донорів на більш особистісному рівні.»^[9]

Концепція

Колекція музею, створена за допомогою внесків громади, складається приблизно з 3500 предметів, що подарували люди з усього світу, і ця кількість постійно зростає. Кожен предмет є символічним спогадом про минулі стосунки, що супроводжується анонімною історією дарувальника.

Проєкт поділено на кілька сегментів^[10]:

• Макет матеріальних залишків включає об'єкти, представлені з датами та місцем розташування зв'язків, а також анотаціями від їхніх анонімних дарувальників. Через обмеження фізичного простору не всі об'єкти з колекції відображаються одночасно.
• Віртуальний веб-музей дозволяє зареєстрованим відвідувачам стати дарувальниками, завантажуючи свої зображення та документи.^[11][12] Донори можуть вирішити, чи відкривати свої особисті колекції для перегляду іншими користувачами музею.