Музичне фразування

Музи́чне фразува́ння — це метод художньо-змістового виділення в музичному уривку періодів, фраз, мотивів з метою досягнення найвиразнішого й правильного розкриття образного змісту твору, передачі концепції мелодії^[1]. Музикант досягає цього, інтерпретуючи музику — напам'ять або з нот — змінюючи тон, темп, динаміку, артикуляцію та інші характеристики. Наприклад, прискорення темпу або продовження ноти може додати напруження^[2].

Вплив на акцент тактового зсуву в джазі: перші дві лінії vs. других двох ліній.Play^ⓘ або позначення тактів ударним інструментом^ⓘ.

Індивідуальне фразування — елемент стилю музиканта, пов'язаний з характером особистості виконавця та манерою його співу або гри^[1].

Основи теорії музичного фразування заклав бельгійський композитор і теоретик музики Жером Жозеф де Моміньї^[en] (1972—1842).