Мюррей Перайя

Мюррей Перайя (англ. Murray Perahia; рід. 19 квітня 1947, Нью-Йорк) — американський піаніст сефардського походження.

Мюррей Перайя
англ. Murray Perahia
Основна інформація
Дата народження	19 квітня 1947(1947-04-19)[1][2][…] (78 років)
Місце народження	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3]
Роки активності	1973 — тепер. час
Громадянство	США
Професії	диригент, піаніст
Освіта	Вища школа Фіорелло Г. Лаґуардіяd і Школа музики Маннеса
Вчителі	Мечислав Хоршовський[4], Nina Milkinad, Рудольф Серкін, Пабло Касальс і Alexander Schneiderd
Відомі учні	Laura Mikkolad і Apostolos Paliosd
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Заклад	Кертісовий інститут музики
Лейбли	Columbia Records
Нагороди	Royal Academy of Music Bach Prized (2013) почесний доктор Королівського коледжу музикиd (2014) Премія Echo Klassik інструменталісту рокуd (2011) Classical BRIT Awards Royal Philharmonic Society Award (Instrumentalist)d (1998)
murrayperahia.com
Файли у Вікісховищі

Мюррей Моше Перайя народився в Бронксі в єврейській родині вихідців із Солуня і його рідною мовою була ладіно. його батько переїхав до США 1935 року, а більша частина родини загинула внаслідок антиєврейського геноциду під час Другої світової війни.

Почав грати на фортепіано з чотирьох років, але систематичні заняття розпочав лише в 15 років. У 17 років вступив до Маннес-коледжу, де навчався у Мечислава Хоршовського. Перайя також займався в літній музичній школі Марлборо у Рудольфа Серкіна. 1972 року Перайя виграв Лідський міжнародний конкурс піаністів, причому його перемога була настільки передбачувана, що інші американські піаністи, дізнавшись про його участь, відкликали свої заявки. З цього часу починається блискуча гастрольна кар'єра Перайї: так, вже наступного року він брав участь у Олдебурзькому фестивалі класичної музики, що проводився Бенджаміном Бріттеном та Пітером Пірсом (пізніше, в 1981 — 1989 рр., Перайя був одним з художніх керівників цього фестивалю). 1975 року Мюррей Перайя став (разом з віолончелістом Лінном Харрелл) першим лауреатом новозаснованому премії Евері Фішера за видатний внесок в американську академічну музику.

У дискографії Перайя^[5] переважають твори Моцарта, Бетховена, Шопена, Шумана, Брамса. Особливу популярність придбала здійснена ним запис усіх концертів Моцарта для фортепіано з оркестром, де Перайя не лише виконував соло, а й диригував через фортепіано Англійським камерним оркестром. Крім сольної кар'єри, Перайя також охоче грав в ансамблі — зокрема, з квартетом Гварнері та Будапештським квартетом.

Майстерність Перайя тричі було відзначено премією Греммі: двічі в номінації «Найкраще інструментальне соло» («Англійські сюїти» Баха в 1999 р. та етюди Шопена в 2003 р.) і один раз у номінації «Найкращий камерний ансамбль» (Соната для двох фортепіано та ударних Бели Бартока, 1989, разом з ударником Евелін Гленні та Девідом Коркхіллом та диригентом Георгом Шолто, в цьому випадку виступив як піаніст).