Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Мілорад Мілінкович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Мілорад Мілінкович
Remove ads

Мілорад Мілінкович (серб. Милорад Милинковић; 18 березня 1965[1], Белград — 6 січня 2025) — сербський кінорежисер. У 1983 закінчив математичну гімназію, у 1991 отримав диплом режисера після закінчення режисерського факультету Академії мистецтв у місті Нові Сад.

Мілорад Мілінкович
серб. Милорад Милинковић
Thumb
Мілорад Мілінкович. 17 лютого 2017
Мілорад Мілінкович. 17 лютого 2017
Дата народження18 березня 1965(1965-03-18)
Місце народженняБелград
Дата смерті6 січня 2025(2025-01-06) (59 років)
Національністьсерб
Професіякінорежисер, актор, сценарист, музикант
Кар'єра1985—наш час
Напрямдокументальний фільм, комедія, пригодницький фільм
IMDbID 1098726
 Мілорад Мілінкович у Вікісховищі 

Дипломна робота Мілінковича Сатан Панонски здобула успіх на всій території колишньої Югославії та була єдиною югославською стрічкою, що брала участь у Барселонському бієнале.[2][3][4][5][6] Мілінкович є режисером багатьох художніх і телевізійних фільмів — Рок дезертери (Рік дезертира), Рокументи (Документи), Смертельний холод, Казнени простор, Црни Груја 2[sr], Дангубе![sr], Потера за срећ(к)ом[sr], Читуља за Ескобара[sr] (Некролог Ескобара) та багатьох інших. Крім режисерської, займається й іншими видами діяльності — є також сценаристом, письменником, музикантом (грає на гітарі), вокалістом, автором-виконавцем пісень, діджеєм, критиком, актором, футбольним коментатором та композитором. Крім цього, брав участь у зйомках сербської версії британської телевізійної гри Втеча (англ. The Chase[en]) у якості шукача.[7][8] Коментував німецьку Бундеслігу на каналі Eurosport.[9]

Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Батько Мілорада Мілінковича родом з Осечини[sr]. Дід Мілінковича мав албанське коріння, а прадід загинув під час перетину албанської території у ході Першої світової війни.[10]

В дитинстві отримав прізвисько «Дебелий».[11][12] Любив музику, внаслідок чого став успішним гітаристом та співаком в андеграундних колах. У 1985 заснував групу Morbidi i mnoći,[13] до складу якої увійшли також Маріо Сур'ян (гітара, бек-вокал), Деян Стефанович (бас-гітара, бек-вокал) та Стер'є Толіч (ударні). Також членами гурту були Мірко Мілівоєвич (пізніше перейшов до складу групи Ekatarina Velika), Маріо Шепарович та Дурчич. Їхніми піснями є Играј твист на њеном лицу (Грає твіст на її обличчі), Зомби, Хит та Пут (Шлях).[14] Після розпаду Morbidi i mnoći Мілінкович приєднався до групи Биг сех.[15] Однією з найбільш відомих пісень Morbidi i mnoći є Седми дан (Сьомий день). Пізніше Мілінкович став членом групи Змајеви (Дракони).[16] У 2003 у складі цієї групи випускає альбом. Найвідомішим членом гурту, крім самого Мілінковича, є режисер Боца Стоїлькович.[16] Через деякий час, досягнувши значних успіхів, Мілінкович залишає музичну діяльність та розпочинає свій шлях у кінематографі, поступивши на режисерський факультет Академії мистецтв у місті Нові Сад.

Багаторічний музичний досвід безпосередньо вплинув на тему дипломної роботи Мілінковича. Це була документальна[17] стрічка про місцеву легенду — панк-рок виконавця Івицю Чуляка (псевдонім Кечер 2),[18] який відрізнявся ексцентричною поведінкою.[19][20][21] Стрічка показала неабиякі режисерські здібності Мілінковича. Сюжет розпочинається у Студентському культурному центрі у Белграді, де 23 травня 1990 виступав Івиця Чуляк на прізвисько Сатан Панонський; потім у стрічці прозвучала його розмова на радіостанції Б-92, датована 29 травня 1990. Завершується стрічка кінокадрами з лікарні Поповача.[18][4] Це єдиний фільм, знятий за життя Чуляка, та єдиний югославський фільм, який брав участь у Барселонському бієнале.[5][22]

У 2002 Мілінкович відзняв свій перший повнометражний фільм під назвою Мертвий холод, сценарій до якого написав лише за три години.[23] Стрічка, виконана в жарні «чорної» комедії, стала хітом. За сукупною кількістю переглядів у вітчизняних кінотеатрах вона зайняла друге місце після стрічки Зона Замфірова.[24] Мілінкович створив Мертвий холод під впливом Вікенду у Берні Теда Кочеффа[25] та Неприємностей з Гаррі Альфреда Гічкока.[26]

Другим фільмом Мілінковича став Погоня за щастям (серб. Потера за срећ(к)ом), який, на думку критиків, є не таким успішним, як перший. На сайті Rotten Tomatoes стрічка отримала низькі оцінки.[27] Брала участь у двадцятому кінофестивалі у Херцег-Новому у 2006.[28] На закиди критиків стосовно фільму Мілінкович відповів, що дійсно мав намір зняти «мило», проте як жанр, який цінують глядачі та недооцінюють критики.[29] Погоня за щастям на той час став першим за десять років сербським фільмом, знятим поза межами Сербії.[30] Зйомки проходили на острові Корфу, у стрічці знялися також троє грецьких акторів — Христос Савас, Александрос Катехис та Деспіна Янопулос.[31][32]

У 2008 відбулася прем'єра фільма Некролог Ескобара (серб. Читуља за Ескобара).[33] За три тижні стрічку переглянуло 80 тисяч глядачів.[34] У ній режисер, серед іншого, піднімає тему зміни статі; стосовно цієї теми він розмовляв з психологами, щоби вони розкрили, як люди проходять через це.[34] Фільм перегукується з Цим дивовижним життям Френка Капри[35] та Жорстокою грою Ніла Джордана.[36][37][38] Кінокритик Борислав Анджеліч назвав кінострічку «найамбіційнішим фільмом» Мілінковича.[39]

У 2011 вперше вийшла на екрани[40] музична комедія для тінейджерів Здухач значи авантура. Прем'єра пройшла успішно. Глядачі вітали аплодисментами режисера та весь творчий колектив. Кінострічку також схвально сприйняли критики.[41] Фільм знято із застосуванням HD технології; зйомки здебільшого проходили у Баня-Луці та Требинє; рідше — у Белграді.

Мілорад Мілінкович є також режисером ряду театральних постановок: Happy night (за Міленком Бодірогічем; Белградський драматичний театр, 1992), Белградські історії (серб. Београдске приче) (за Александаром Баришичем; 1993), Зігі, зірковий пил (серб. Зиги, звездана прашина) (за Марією Солдатович; міжнародний театральний фестиваль Бітеф[en], 1995), Коханець (серб. Љубавник) (за Гарольдом Пінтером; міжнародний театральний фестиваль Бітеф, 1998), Пастораль (серб. Пасторала) (за Радославом Павловичем; театр Фаві, 2007).[42]

Помер 6 січня 2025 року[43].

Remove ads

Особисте життя

Одружений з акторкою Єленою Джукіч; має доньку Дівну.[44]

Фільми та серіали

Режисерські роботи

  • Рок дезертери (1990)
  • Сатан Панонски (1990)
  • Рокументи (1994—1995)
  • Secret of Aleksandar S. (1998)
  • 2002 — Смертельний холод / Мртав ’ладан
  • Казнени простор (2002—2003)
  • Потера за срећ(к)ом (2005)
  • Црни Груја 2 (2005)
  • Дангубе! (2005)
  • Ljubav i mržnja (2007—2008)
  • Читуља за Ескобара (2008)
  • Здухач значи авантура (2011)
  • Само вечерас (2011)
  • Надреална телевизија (2012—2013)
  • Пети лептир (2014)
  • Дојч кафе (2016)
  • Патуљци са насловних страна (2018)
  • Кљун (2020)
  • Љубавни залогаји (2021)
  • Сложна браћа — нова генерација (2021)

Акторська діяльність

  • Земља истине, љубави и слободе (2000)
  • Муње! (2001)
  • Мртав ’ладан (2002)
  • Казнени простор (2003)
  • Лисице (2003)
  • Надреална телевизија (2013)
  • Немањићи — рађање краљевине (Неманджичі: Народження королівства) (2018)
  • Тражим биоскоп за озбиљну везу (2018)

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads