Мінський Григорій Семенович

Григор́ій Семе́нович Мі́нський (* 13 квітня 1912(19120413), Одеса — † 29 грудня 2011, Київ) — український живописець, член Спілки художників УРСР — 1956, 2010 — заслужений художник України. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, «За мужність», медалями.

Мінський Григорій Семенович
Народження	13 квітня 1912(1912-04-13) Одеса
Смерть	29 грудня 2011(2011-12-29) (99 років)
	Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія →  УРСР →  Україна
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчитель	Волокидін Павло Гаврилович
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Член	Національна спілка художників України
Нагороди	Заслужений художник України Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «Ветеран праці» медаль «За звільнення України і Києва» медаль «За звільнення Білорусі»
Сайт	minskiy.at.ua

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мінський.

Біографія

1936 року закінчив Одеський художній інститут — майстерня Павла Волокидіна, в 1936—1941 навчався, 1947-го захистив дипломну роботу — Київський — по класу Олексія Шовкуненка.

Учасник німецько-радянської війни.

Жив і працював в Києві. 1950 року взяв участь у республіканській виставці. Протягом 1975—1983 років брав участь у щорічних міжнародних виставках сучасного радянського живопису — галерея «Гекоссо», 1980 — виставка в Греції та участь в меморіалі Айвазовського. 1982 року експонувався в Італії, 1984 — Канада, «Український пейзаж». Того ж 1984-го брав участь у виставці, присвяченій 40-річчю звільнення Києва від нацистських загарбників. 1989 року на виставці «Ветерани війни про війну і мир», експонувалася серія його фронтових замальовок 1943-1944-х.

1998 року відбулася персональна виставка — 65 картин, в Національному художньому музеї України, 2007 — в галереї «Мистець».

20 січня 2010 року за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України надано звання «Заслужений художник України» ^[1].

Похований на Байковому кладовищі.

Дочка — Мінська-Лельчук Марина Григорівна, також художниця.

Творчість

Автор ліричних пейзажів — ландшафтних, міських, промислових: натюрмортів, тематичних картин. Роботи Мінського представлені в Київській національній картинній галереї, інших музеях України, приватних колекціях. Серед його робіт:

• «Пісня про Батьківщину», 1949 (спільно з Олександром Кержнером);
• «Запізнилися», 1950 — зберігається в експозиції Воронцовського палацу (Алупка)
• «Улюблений урок», 1950, надрукована в журналі «Піонерія»
• «Біля Аврори», 1967
• «Старий солат», 1970
• «Скирда», 1970
• «Золота осінь», 1971
• «Кримський пейзаж. Бухта А.Чехова», 1972
• «Льотчиця», 1973
• «Школярі на лижній прогулянці», 1974
• «Прифронтовий полустанок», 1974
• «День Перемоги», 1979
• «Біля причалу», 1980 — Феодосійська картинна галерея ім. Айвазовського
• «Золота осінь», 1985
• «Травень 1945-го», 1986
• «Зимовий ранок», 1988
• «Камені на узбережжі»
• «Останній сніг»
• «Старий солдат»
• «У Голосіївському лісі»
• «Вечоріє»
• «Ранковий туман»
• «Зимовий ранок у Седневі»
• «Зимовий день»
• «Зимовий вечір»