Мірошниченко Віктор Панасович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мірошниченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Мірошниченко Віктор.

Віктор Панасович Мірошниченко (21 вересня 1936(19360921), Полтава, Українська РСР, СРСР — 10 листопада 2001, Полтава, Україна) — радянський і український актор і театральний режисер. Народний артист УРСР (1984).

Мірошниченко Віктор Панасович
Народився	21 вересня 1936(1936-09-21)  Полтава, Українська СРР, СРСР
Помер	10 листопада 2001(2001-11-10) (65 років)  Полтава, Україна
Поховання	Полтава
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, кіноактор, театральний режисер
Alma mater	Харківський державний театральний інститут
Заклад	Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя і Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка
IMDb	nm11549520
Нагороди та премії

Меморіальна дошка на фасаді Полтавського музичного училища ім. Миколи Лисенка

Біографія

Пішов у школу після війни.

1962 року закінчив Харківський театральний інститут і вже у 60-х роках став актором Полтавського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (1967).

Став одним із провідних акторів театру.

У 1986–1989 роках В. Мірошниченко був головним режисером театру.

1996 року, коли у музичному училищі імені Лисенка вирішили відкрити театральне відділення, Віктору Панасовичу запропонували очолити його. Працював у музичному училищі 7 років.

Недуга зламала його життя у 2001.

Творчість

Його головні театральні роботи: Боруля, Омелько — у п'єсі «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого; Терентій Бублик — у п'єсі «Платон Кречет» Олександра Корнійчука.

Був режисером спектаклів: «Ніколи не згасне» Володимира Орлова (1985), «Карусельні фарби» Генріха Сапгіра (1986), «Діти Арбата» Анатолія Рибакова (1988), «Залізна завіса» Володимира Котенка (1988).

Знявся в українському фільмі «Загублені в пісках» (1984).

Вшанування

• Народний артист Української РСР (1984).
• Меморіальна дошка засновнику відділу театрального мистецтва Полтавського музичного училища Мірошніченко Віктору Панасовичу відкрита на фасаді будинку Полтавського музичного училища імені Миколи Лисенка, що по вул. Жовтневій, 11, у Полтаві, де він працював останні роки свого життя.

Фільмографія

• «Берег принцеси Люськи» (1969, к/м; Михайло (Борода), геолог)
• «Узбіччя» (1978, епіз.)
• «Тихі трієчники» (1980, дядя Петя)
• «Право керувати» (1981, Кривохиж)
• «Батьки і діти» (1983, повітовий лікар)
• «Загублені в пісках» (1984)
• «Велика пригода» (1985)