Мірсаїд Міршакар

Мірсаїд Міршакар (тадж. Мирсаид Миршакар, Мірсаїд Міршакаров / тадж. Мирсаид Миршакаров; *23 квітня (6 травня) 1912(19120506), кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії — 1 серпня 1993) — таджицький радянський письменник, драматург і поет (класик сучасної таджицької літератури), державний діяч. Народний поет Таджикистану (1962). Лауреат Сталінської премії 3-го ступеню (1950). Член ВКП(б) (від 1942 року).

Мірсаїд Міршакар
Мирсаид Миршакар
Мірсаїд Міршакар
Ім'я при народженні	Мирсаид Миршакаров
Народився	23 квітня (6 травня) 1912(1912-05-06) кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії
Помер	1 серпня 1993(1993-08-01) (81 рік) Душанбе, Таджикистан
Поховання	Душанбе і Парк Лучобd
Громадянство	СРСР  Таджикистан
Діяльність	письменник, драматург і поет, державний діяч
Сфера роботи	поет[1][2], драматург[1][2], редактор[1][2], сценарист[1][2], творче та професійне письмоd[3], дитяча та підліткова літератураd[3], драма[3] і поезія[3]
Знання мов	російська
Мова творів	таджицька
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	вірші, поеми, п'єси
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Діти	Zarrina Mirshakard, Міравзал Міршакаровd і Zulfiya Mirshakard
Премії	Сталінська премія (1950)

Біографія

Мірсаїд Міршакар народився 23 квітня (6 травня) 1912 року в кишлаку Синдев (тепер Шугнонської нохії Таджикистану) у родині дехканина, що займався тваринництвом.

Навчався у школі в кишлаку Поршнев, потім у школі-інтернаті Хорога. Юнаком-комсомольцем брав активну участь у зведенні Вахшської ГЕС. Будівництву каналу, який дав можливість зрошувати 6 000 гектарів землі, на яких були створені великі плантації бавовнику, присвячена поема Міршакара «Прапор свободи».

М. Міршакар закінчив курси Центральної школи радянського і партійного будівництва у 1930 році.

Від 1930 року працював у газеті «Комсомоли Тоҷикистон», був редактором газети «Зарбдори сохтмони Вахш» («Ударник Вахшбуду»).

До 1937 року — у лавах Робітничо-селянської Червоної армії.

Від 1937 року — відповідальний секретар, редактор газети «Васияти Ленин».

У період 1940—43 років Мірсаїд Міршакар — відповідальний секретар Правління Спілки письменників Таджицької РСР. Був начальником репертуарного комітету Управління у справах мистецтв РНК Таджицької РСР.

У 1946—59 роках — відповідальний секретар Правління СП Таджицької РСР, заступник завідувача Відділу агітації та пропаганди ЦК КП Таджицької РСР.

Мірсаїд Міршакар — депутат Верховної Ради Таджицької РСР 3-9 скликань. Член ЦК КП Таджицької РСР від 1963 року.

У 1961—75 роки М. Міршакар посідав посаду Голови Верховної Ради Таджицької РСР.

Нагороди та звання

• Сталінська премія третього ступеня (1950) — за поеми «Золотий кишлак» (1942), «Непокірний П'яндж» (1949);
• Народний поет Таджицької РСР (1962);
• Премія імені Ленінського комсомолу Таджицької РСР (1972);
• Почесна медаль «Борцеві за мир» (Радянський комітет захисту миру);
• 2 ордени Леніна;
• Орден Жовтневої Революції;
• 2 ордени Трудового Червоного Прапора;
• Орден «Знак Пошани».

Літературна діяльність

Головні твори Мірсаїда Міршакара:

• «Прапор бригади» (1934);
• «Учитель любові» (1945);
• «Ташбек і Гулькубран» (1946);
• «Помилка Бобосафара» (1947);
• «Золотий кишлак» (1949);
• «Моє місто» (1951);
• «Непокірний П'яндж» (1949);
• «Тухматшоєв» (1953);
• «Ленін на Памірі» (1955);
• «Трагедія Усманова» (1957);
• «Подруги» (1961);
• «Любов і обов'язок» (1962);
• «Погляд Леніна» (1964);
• «Ледачий степ» (1964);
• «Кохання горянки» (1964);
• «Сторінки щоденника» (1975).

Також писав дитячі книжки, зокрема:

• «Діти Індії»;
• «Корабель мрії» (1965);
• «Веління любові» (1969);
• «Перли для Амріти» (1970);
• «Дні юності» (1971);
• «Під синім небом» (1974);
• «Я їх люблю» (1975).