Міський Вадим Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Міський.

Міський Вадим Васильович (нар. 19 листопада 1990, м. Чернівці) — український громадський діяч, фахівець у галузі адвокації^[1] та медіа, журналіст, письменник. Секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Лауреат Премії Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України та Премії ім. І. Франка у галузі інформаційної діяльності.

Міський Вадим Васильович
Народився	19 листопада 1990(1990-11-19) (34 роки) Чернівці
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Київська школа економіки, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України
Нині на посаді
На посаді з	2017
Нагороди

З 2019 року очолював Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України.^[2]

Життєпис

Має ступінь магістра спеціальностей «Прикладна математика» та «Державна служба», які здобув у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, та «Магістр бізнес-адміністрування» (MBA), здобутий у Київській школі економіки^[3]. Один з переможців Всеукраїнської олімпіади з європейської інтеграції, 2013.^[4] Випускник Internationale Akademie für Führungskräfte (Гуммерсбах, Німеччина) за напрямом «Стратегічне планування», Міжнародної літньої школи медіа права,^[5] Програми стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади 2012—2013 рр., а також спеціалізованої програми «Корпоративний директор» від Професійної асоціації корпоративного управління та Міжнародної фінансової корпорації.^[6]

У 2013—2014 рр. координував роботу регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО (ГО «Центр UA»), а до того — регіональну платформу руху ЧЕСНО в Чернівецькій області.

З 2014 року обіймав керівні посади в Реанімаційному пакеті реформ — українській коаліції громадських організацій та аналітичних центрів, що об'єдналися заради просування та контролю за здійсненням реформ. Під керівництвом Вадима Міського відбувалася розробка «Дорожньої карти реформ РПР»^[7] у більш ніж 20 напрямах державної політики, а також підготовка регулярних оглядів «Реформи під мікроскопом».^[8] Керував відділом адвокації та координував діяльність експертних груп РПР, а також був членом Ради РПР. Нині є головним експертом з питань медіареформи у Реанімаційному пакеті реформ.^[9]

З 2015 року член Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», обраний від громадських організацій у сфері захисту прав дітей та молоді.^[10] Після створення НСТУ в 2017 році обраний Секретарем Наглядової ради компанії.^[11] Автор публікацій про завдання та перебіг реформи державних телерадіокомпаній у суспільне мовлення.^[12] Напочатку 2018 року запропонував нову модель фінансування Суспільного мовлення в Україні,^[13][14] котра була підтримана міжнародними інституціями^[15][16][17] та експертами^[18] та має на меті забезпечити сталість фінансування мовника, що є однією із засадничих передумов його програмної незалежності:

Нова модель фінансування Суспільного мовлення має на меті зменшити дискрецію Уряду і Парламенту при розрахунках обсягу щорічного фінансування НСТУ і передбачає виокремлення надходжень від рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у спецфонд Держбюджету України та цільове спрямування їх на фінансову підтримку НСТУ.[14]

У 2021 році повторно обраний членом Наглядової ради Суспільного мовлення на п'ятирічний термін, його кандидатуру номінував Пласт (Національна скаутська організація України) та підтримали низка громадських об'єднань.^[19]

З лютого 2018 року є програмним директором ГО «Детектор медіа» — українського аналітичного центру та однойменної групи онлайн-видань, що спеціалізуються на проблемах медіа, інформаційної політики, медіаграмотності та протидії дезінформації.^[20]

Громадська діяльність

У 2024 році — співголова Оргкомітету з відзначення 100-річчя Українського радіо.^[21] Сторіччя першого українського мовника відзначалося на виконання постанови Верховної Ради України про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024–2025 роках.^[22] В рамках відзначення протягом року відбулася низка заходів, серед яких випуск пам'ятної монети^[23] Національного Банку України, випуск ювілейної поштової марки^[24] Укрпошти, присвоєння назви скверу в серці столиці «Сквер Українського радіо»^[25], концертний тур Симфонічного оркестру Українського радіо містами України^[26] із гала-концертом у Національній Опері^[27], тематичний Радіодиктант національної єдності, авторкою якого стала Оксана Забужко^[28], радіоінтерв'ю Президента України Володимира Зеленського^[29] з нагоди ювілею, а також виробництво Суспільним мовленням документального телефільму^[30] і радіопроєктів^[31]. За даними соціологічного опитування, проведеного у 2025 році, кожен четвертий українець у віці 18+ років чув про сторіччя Українського радіо, а долучився до заходів з відзначення майже кожен восьмий.^[32]

6 листопада 2019 року очолив Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України.^[2][33]

З 2019 року був координатором Медіаруху «Медіа за усвідомлення вибір».^[34]

З 2018 року є головним експертом групи з медіареформи в Реанімаційному пакеті реформ.^[9]

В 2018—2019 роках був членом Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна—ЄС^[35] — одного із чотирьох органів Асоціації Україна—ЄС, котрий об'єднує представників громадянського суспільства України та членів Європейського соціально-економічного комітету з метою забезпечення належної ролі громадськості у процесі виконання Угоди про асоціацію.

У 2013 став співзасновником і з того часу очолює громадську організацію «Лабораторія демократичних трансформацій» (м. Чернівці), яка веде діяльність у таких напрямах: становлення прозорого, відкритого та підзвітного врядування в Україні через впровадження антикорупційних інструментів, участі громадян в прийнятті рішень; підвищення обізнаності виборців задля усвідомленого та вільного голосування; підтримка свободи слова та розвитку суспільного мовлення.^[36]

Журналістська та літературна діяльність

Під час Революції Гідності був редактором фейсбук-медіа «Євромайдан» — онлайн-спільноти, що об'єднала понад 250 тис. підписників та висвітлювала усі події Євромайдану.^[37]

Колонки Вадима Міського виходили у виданнях Українська правда,^[38] Дзеркало тижня,^[39] Новое время,^[40] Детектор медіа^[41] та інших.

У 2022 році, з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну, на Українському радіо почала виходити його щоденна рубрика-подкаст із розвінчуваннями російської дезінформації «Русскій фейк...». У кожному випуску звучали спростування свіжих російських фейків та маніпуляцій та поради з інформаційної гігієни, медіаграмотності та безпеки в онлайн-просторі. У вересні 2022 року передача здобула премію «Слушно» в категорії «Найкраще журналістське розслідування».^[42][43] Згодом, рубрика була трансформована у проєкт «Фейк-контроль», який ведуть лінійні ведучі Українського радіо Олена Зелінченко, Роман Коляда, Сергій Стуканов та Наталія Соколенко.^[44]

Також є медіадослідником, автором книжок про історію та перспективи розвитку медіа. Співавтор книжки «Суспільне мовлення в Україні: історія створення та виклики» разом зі Світланою Остапою та Ігорем Розкладаєм, що вийшла у 2018 році. Книжка була відзначена Премією ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.^[45]

Співавтор книжки «Українське радіо. Історія буремного століття», виданої у 2025 році видавництвом «Лабораторія» у партнерстві з ГО «Детектор медіа».^[46] Книжка досліджує історії спротиву та боротьби за ідентичність в ефірі першого українського мовника від 1924 року до сьогодення. Видання очолило список бестселерів видавництва на Книжковому Арсеналі — 2025, опинившись на першій сходинці рейтингу продажів за підсумком фестивалю.^[47] Разом з Вадимом Міським співавторкою книжки стала Тамара Гусейнова, а ідейним натхненником видання — Дмитро Хоркін.^[48]

Відзнаки

У 2018 році Вадиму Міському присуджено Премію Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України.^[49]

У 2021 році присуджено Премію ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.^[45]

У 2022 році здобув українську професійну аудіопремію «Слушно» у номінації «Найкраще журналістське розслідування» за радіопередачу «Русскій фейк...», присвячену розвінчуванню російської дезінформації та розвитку навичок критичного мислення слухачів. Передача виходила щоденно у ефірі Українського радіо та на подкастингових платформах із перших днів великої війни.^[42][43]

У 2024 році отримав Подяку Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля.^[50]