Місюра Володимир В'ячеславович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Місюра; Місюра (прізвище); Місюра.

Володи́мир В'ячесла́вович Місю́ра (нар. 21 серпня 1956, с. Торчин, Луцький район, Волинська область) — український поет і перекладач. Член Національної спілки письменників України (2014).

Володимир В'ячеславович Місюра
Народився	21 серпня 1956(1956-08-21) (69 років) Торчин, Луцький район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	поет, перекладач
Alma mater	Луцький педагогічний інститут
Знання мов	українська, російська, білоруська і польська
Мова творів	українська
Роки активності	2005 — 2018
Членство	Національна спілка письменників України
Батько	В'ячеслав Станіславович Місюра
Мати	Ніна Михайлівна Місюра

Життєпис

Володимир Місюра народився 21 серпня 1956 року в селищі міського типу Торчин Луцького району Волинської області Української РСР у родині В'ячеслава Станіславовича та Ніни Михайлівни, робітника в міжколгоспбуді та домогосподарки з Грубешівського повіту^[1]. Закінчив перший клас школи в Яготині Київської області, але у 1967 році батьки переїхали до Луцька, де Володимир почав навчання у школі № 1, загалом він навчався у чотирьох школах^[1]. У 1982 році закінчив історичний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки^[1]. У 2005 році вийшла його перша збірка віршів під назвою «Осінні квіти». 2014 року став членом Національної спілки письменників України. Працює заступником директора з навчально-виховної роботи Луцького вищого професійно-технічного училища будівництва та архітектури^[2]. Публікувався в газеті «Літературна Україна», альманасі «Світязь» та часописі «Яровиця», а також у збірках поезії «Луцький замок у мистецькому просторі України» (2012) та «Апостол правди і науки» (2014).

Творчість

Володимир Місюра — автор численних збірок ліричних віршів, його ліриці притаманна простота висловлювання поетичної думки й уміле поєднання художніх засобів із композиційними елементами твору, а поезії позначені філософською глибиною та історизмом мислення. Низку його віршів поклали на музику волинські композитори. Деякі книги виходили у його власному художньому оформленні. Окрім цього, Володимир Місюра перекладає білоруські, російські та польські поезії.

Збірки віршів

• «Осінні квіти» (2005)
• «Рубіж» (2006)
• «Перо Жар-птиці» (2008)
• «Коли поета переклав поет» (2010)
• «Небесний метроном» (2012)
• «Пісенний ретро-вернісаж» (2013)
• «Світ неосягнимий» (2015)
• «Волинська доля» (2016)
• «Куди ховаються вітри» (2018)