Припливна затримка

Припливна затримка (англ. lunitidal interval^[1] або high water interval^[2][3]) — час від кульмінації Місяця до наступного припливу в даному місці.

Відомо, що припливи головним чином спричинені гравітацією Місяця. Теоретично, припливні сили в даному місці сягають максимуму, коли Місяць проходить небесний меридіан, але зазвичай припливу передує затримка, яка значною мірою залежить від форми берегової лінії та морського дна. Тому припливна затримка змінюється від місця до місця — від трьох годин над глибокими океанами до восьми годин у Нью-Йоркській бухті^[en][4]. Місячний інтервал також змінюється приблизно в межах 3 год ± 30 хвилин залежно від фази Місяця, що зумовлено часовим інтервалом, пов'язаним із сонячними припливами.

Поблизу берегової лінії припливна затримка залежить від безлічі факторів. Натомість далеко від узбережжя домінуючим фактором є швидкість гравітаційних хвиль, яка зростає з глибиною води. Вона пропорційна квадратному кореню з глибини для довгих гравітаційних хвиль, які переносять воду, що рухається за Місяцем навколо Землі^[5]. Подібна припливна затримка супроводжує й сонячні припливи. Спостерігаючи рух припливів, можна побачити, що в деяких місцях затримка може фактично перевищувати 24 години.

Припливну затримку можна розрахувати як різницю між кульмінацією Місяця і максимальною висотою припливу. Момент кульмінації Місяця можна оцінити за астрономічними довідниками як середнє арифметичне між часом сходу й заходу Місяця. Час прогнозованих максимальних висот припливів можна взяти зі спеціальних таблиць припливів^[6][7]. Розраховане значення припливної затримки можна надалі використовувати для простих приблизних передбачень припливів. Однак варто мати на увазі, що значення припливної затримки змінюються день у день навіть у тому самому місці.