орбіта об’єкта, що обертається навколо Місяця — природного супутника Землі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Навколомісячна орбіта або селеноцентрична орбіта — орбіта руху тіла навколо Місяця. Перицентром та апоцентром такої орбіти відповідно називають периселенієм та апоселенієм.
Першим штучним космічним апаратом, запущеним до Місяця, був «Луна-1», що стартував 4 січня 1959 року[1] Вихід апарата на орбіту навколо Місяця запланований не був, він пройшов за 6 тис. км від Місяця.
Першим апаратом, що пройшов по траєкторії вільного повернення навколо Місяця, став «Луна-3», запущений 4 жовтня 1959 року. Цей апарат, облітаючи зворотний бік Місяця, зміг сфотографувати його, проте також не виходив на селеноцентричну орбіту як таку[1]. «Луна-10» був першим в історії апаратом, який вийшов на орбіту у квітні 1966 року і пробув на ній близько місяця[2].
Першим автоматичним американським апаратом, який вийшов на навколомісячну орбіту, був «Лунар орбітер — 1[en]» 14 серпня 1966 року[3]. П'ять таких космічних апаратів були запущені протягом 13 місяців, кожен із них успішно відзняв поверхню Місяця, насамперед для того, щоб знайти придатні місця для посадки пілотованих апаратів програми «Аполлон»[3]. Останнім із виведених на орбіту навколо Місяця апаратів на початок 2014 року є космічний апарат LADEE.
Першим пілотованим апаратом, що вийшов на навколомісячну орбіту, був «Аполлон-8»[4]. Загалом на навколомісячній орбіті побувало 24 американських астронавти, усі — в рамках програми «Аполлон»[5]. Джон Свайгерт і Фред Хейз безпосередньо на орбіту не виходили, хоча й виконали обліт навколо Місяця в ході польоту «Аполлон-13».
Абсолютна більшість навколомісячних орбіт не є стійкою, тому що низькі орбіти швидко деградують через вплив місячних масконів, а високі — через гравітаційне збурення Землі й Сонця. У результаті будь-який супутник Місяця відносно швидко (за час від кількох днів до кількох років) або зіткнеться з поверхнею Місяця при зниженні перицентра його орбіти, або покине навколомісячну орбіту. Цим пояснюється відсутність у Місяця стабільних природних супутників. Однак вибір параметрів орбіти, заснований на дуже точному обліку гравітаційних аномалій (так звані «заморожені орбіти»[en]), може значно збільшити цей час. Ці орбіти були відкриті у 2001 році після детального картографування місячної поверхні[6].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.