Наплавлення

Напла́влення (наплавля́ння) (англ. cladding) — нанесення (наносіння) одного чи кількох шарів матеріалу на поверхню виробу з використанням процесів зварювання^[1].

Поверхня деталі після наплавлення

Плазмово-порошкове наплавляння зносостійких матеріалів на клапан дизельного двигуна

Технологія

Відновлювальне наплавлення застосовується для отримання первинних розмірів зношених або пошкоджених деталей. У цьому випадку наплавлений метал близький за складом і механічними властивостями основного металу.

Наплавлення функційних покриттів служить для отримання на поверхні виробів шару з потрібними властивостями. Основний метал забезпечує необхідну конструкційну міцність. Шар наплавленого металу надає особливих заданих властивостей: зносостійкість, жаротривкість, жароміцність, корозійну стійкість тощо.

Найважливіші вимоги, що ставляться до наплавляння, полягають в наступному:

• мінімальне проплавлення основного металу;
• мінімальне перемішування наплавленого шару з основним металом;
• мінімальне значення залишкових напружень і деформацій металу в зоні наплавлення;
• заниження до прийнятних значень припусків на подальшу обробку деталей.

Способи наплавляння

• Ручне дугове наплавлення покритими електродами
• Дугове наплавлення під флюсом дротами та стрічками
• Дугове наплавлення у захисних газах вольфрамовими (неплавкими) і дротовими металевими (плавкими) електродами
• Дугове наплавлення самозахисними порошковими дротами
• Електрошлакове наплавлення
• Плазмове наплавлення
• Лазерне наплавлення
• Електронно-променеве наплавлення
• Індукційне наплавлення
• Газополуменеве наплавлення

Застосування

Наплавлення проводять при відновленні зношених і при виготовленні нових деталей машин і механізмів. Найчастіше наплавлення застосовується при ремонтних роботах. Відновленню підлягають корпусні деталі різних двигунів внутрішнього згоряння, розподільні та колінчасті вали, клапани, шківи, маховики, маточини коліс тощо.

Див. також

• Газотермічне напилення