Населення Львова

Станом на 1 березня 2021 року населення Львова за інформацією Львівської міськради становило 718 391 особи. За чисельністю населення місто є сьомим в Україні та сорок восьмим у Європі.^[1]

Основні демографічні показники населення Львівської міськради за 2013-2014 роки^[1]

	2013		2014
кількість народжених	7 867	▲	8 185
кількість померлих	8 006	▲	8 397
природний рух населення	- 139	▼	- 212
сальдо міграції	- 550	▲	+ 931
динаміка населення	- 689	▲	+ 719

Історія

Зміни населення

Часи князівства і руської автономії (1256-1434)

Через розміщення Львова на важливому транс'європейському торговельному шляху його населення від часу заснування було багатонаціональним. У княжі часи більшість у Львові становили русини, але в місті виникли також національні квартали: німецький, вірменський, татарський, єврейський та караїмський. На початку XIV ст. Львів став найбільшим містом на території сучасної України і залишався таким до другої половини XVII ст., коли його випередив Київ.

Невдовзі після приєднання Львова до Польського королівства у 1349 році місто отримало Маґдебурзьке право (1356). Польська адміністрація міста хотіла перетворити Львів на католицький анклав на території Руського Королівства і усунути від самоврядування русинів. Центр міста було перенесено з теперішньої площі Старий Ринок на теперішню площу Ринок. Цю дільницю стали активно заселяти німецькі колоністи, що невдовзі вже становили більшість у місті. Самоврядування здійснювалося саме в Середмісті, тоді як на решту території Підзамча, де проживала переважна більшість міського населення (головно русини) самоврядування не розповсюджувалося. Підзамче перебувало в юрисдикції королівського старости, що представляв владу польського короля. Тут залишилося в силі звичаєве руське право.

На 1405 рік у Львові мешкало близько 10 тисяч осіб, з них у Середмісті — 4-5 тисяч. Населення Середмістя було в основному німецьким. Діловодство львівського маґістрату велося спочатку німецькою мовою, а 1450 року було переведено на латину.

Часи Руського воєводства Речі Посполитої (1434-1772)

Після поразки руських князів і шляхти у війнах Свидригайла польська влада 1434 року ліквідувала автономію Руського Королівства і перетворила його у звичайне Руське воєводство. Руська галицька аристократія поступово окатоличувалася і полонізувалася. Також занепала Галицька православна митрополія. Натомість вірменська та єврейська громади міста змогли в XIV-XV ст. на підставі маґдебурзького права добитися автономного самоврядування, хоч і під загальним керівництвом львівського магістрату.

Після захоплення турками Константинополя у 1453 році торговельний шлях через Львів став використовуватися ще активніше, через що місто швидко розбагатіло. Торгова монополія на цих ділянках належала італійцям з Ґенуї, їхніми компаньйонами були німецькі купці зі Львова.

На початку XVI ст. внаслідок посилення Польщі відбувалася полонізація німецького населення у містах, зокрема у Львові. Це супроводжувалося національним тиском на русинів, у відповідь на який серед руського населення наростав спротив. 1538 року львівські міщани добилися відновлення галицької православної єпископії на Святоюрській горі. Відтоді головними базами українського відродження в Галичині стали міста, де проживали руські купці і ремісники, об'єднані навколо церковних Братств.

1630 року населення Львова досягло 25-30 тис. осіб, він залишався найбільшим торгово-ремісничим центром на території сучасної України.

У середині XVII ст. для Речі Посполитої, а разом з нею для Галичини і Львова, почався тривалий період спустошливих воєн. Місто кілька разів зазнавало облог (1648 року — козацька облога Хмельницького, 1672 року — турецько-татарська навала, під час якої було захоплено Високий Замок, 1704 року — шведські війська штурмом взяли львівське Середмістя). На цьому тлі польська верхівка вважала русинів нелояльними та поступово витісняла їх із маґістрату, цехів, загалом з міст на окраїни. Натомість виросла роль єврейської меншини, що віддавна була опорою польського короля і стрімко нарощувала свою чисельність в галицьких містах.

Станом на 1662 рік населення Львова зменшилося до 12 тисяч.

За австрійської влади (1772-1918)

За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році Львів відійшов Австрії і став центром Королівства Галичини і Володимирії. Серед інших реформ австрійська влада зробила кроки назустріч русинам (наприклад, греко-католицьку церкву було прирівняно у правах до католицької, а також відкрито греко-католицьку духовну семінарію, а згодом — окремий Руський інститут).

Після Революції 1848 року на тлі зміцнення позицій польської шляхти в Галичині у Львові став розвиватися руський національний політичний рух, який мав дві основні фракції — українофілів, що підтримували ідею культурної єдності з Наддніпрянською Україною, та москвофілів, які підтримували ідею триєдиної російської нації. Українофільська ідея переважала в популярності, а на тлі політики русифікації в Наддніпрянській Україні після повстання 1863 року Львів став головним центром української культури того часу. Інтелектуальна боротьба українофілів і москвофілів тривала до російської окупації Львова на початку Першої світової війни, після якої москвофільство остаточно втратило підтримку.

Станом на 1900 рік населення Львова в основному складали три етнічні групи — поляки (49,4%), євреї (26,5%) та русини (українці) (19,9%).

Міжвоєнний час (1919-1939)

1930 року до Львова було включено низку територій: Замарстинів, Мале Голоско, Клепарів, Сигнівку, Кульпарків, Знесіння та частини Білогорщі, Козельників та Кривчиців (так званий «Великий Львів»).^[2][3] Загальна площа міста зросла майже вдвічі. Населення міста у міжвоєнні роки зросло у півтора рази з 219,3 тисячі в 1921 до бл. 330 тис. у 1939. Частка українців становила приблизно 15%.

Друга світова війна (1939-1945)

Під час та після Другої світової війни населення Львова зазнало радикальних змін. В роки першої радянської окупації міста (1939-1941) було депортовано близько ста тисяч львів’ян (близько третини населення тогочасного міста).^[4] Водночас до міста прибуло багато біженців із окупованої Німеччиною Польщі (переважно поляків та євреїв), а також чиновники і робітники з СРСР.

Станом на 1941 рік у Львові було бл. 150 тисяч євреїв (110 тисяч місцевих і 40 тисяч біженців). Після приходу німецьких військ у місті було створено ґетто, крізь яке пройшли близько 138 тисяч євреїв — майже всі вони загинули.^[5] Якщо у 1939 р. євреї становили 31% львів’ян, то у 1944 р. — 0,9%.

Коли стало зрозуміло, що повертається радянська окупація, частина населення Львова виїхала на Захід. Після встановлення нового польсько-радянського кордону у 1944 році, який зафіксував Львів у складі УРСР, в 1945-46 роках більшість львівських поляків виїхали до Польщі (переважно до Вроцлава, колишнього Бреслау). Якщо в серпні 1944 р. у Львові було 92,5 тис. поляків (62% населення міста), то в 1955 р. залишилося 8,5 тис. осіб (2,3%).^[6]

Якийсь час після цих міграцій Львів був майже порожнім, а від довоєнного населення залишилося бл. 9%.^[7]

Повоєнний радянський Львів (1945-1991)

У перші повоєнні роки Львів заселяли вихідці зі Східної України та республік Радянського Союзу, насамперед Росії. Це були українці, росіяни та євреї за національністю. Попри обмеження переїзду до міста в 1944-1945 роках (слід було мати дозвіл міської влади на переселення) населення Львова невпинно збільшувалося: якщо у серпні 1944 р. було 149 тис. осіб, то в січні 1947 р., за різними даними, — вже 293-320 тис. осіб. Особливо швидко збільшилося населення міста у другій половині 1940-х років (у 1945-1950 рр. на 147 тис. осіб). У відсотковому відношенні найбільше росіян було у перші повоєнні роки, у наступних десятиліттях їхня чисельність невпинно зменшувалася (35,6% у 1955 р., 22,3% у 1970 р.).^[6]

Серед повоєнних новоселів були також солдати Радянської армії, які після закінчення військових дій поверталися із Заходу й залишалися у Львові. Прибували також ті, хто побував у Львові ще за першої радянської окупації в 1939–1940 рр., дехто з них поселявся у «своїх» колишніх помешканнях. Населення міста поповнювали й українці — вихідці зі західноукраїнських сіл та містечок, особливо помітним це стало в другій половині 1950-х – у 1960-х роках.^[6]

Загалом з 1950 по 1989 роки населення Львова зросло майже вдвічі. На початку 1950-х українці становили відносну (42,8%), а з кінця 1950-х абсолютну (60,2%) більшість населення Львова. В наступні роки їхня частка тільки зростала до 88,1% у 2001 році.

За часів незалежності

У перші десять років після розпаду Радянського Союзу кількість росіян у Львові зменшилася вдвічі: якщо у 1989 році їх було 126,5 тисяч (16,1%), то у 2001 — 64,6 тисячі (8,9%).

Після 2014 року до Львова почали прибувати переселенці з окупованого Росією Криму та частини Донбасу (станом на квітень 2021 року близько 11 тисяч офіційно зареєстрованих ВПО на Львівську область)^[8].

Після початку російського вторгнення в Україну протягом 2022-2023 року до Львова прибуло близько 150 000 внутрішньо-переміщених осіб та ще 100 000 осіб які офіційно не зареєстровані, станом на липень 2023 року населення Львова стало близько 1.0 млн осіб^[9].

Історична динаміка

• поч. XV ст. — 5,5 тисячі жителів ^[10];
• поч. XVI ст. — 7-10 тис.^[11];
• 1583 — 14 тис.^[12];
• поч. XVII ст. — 17-20 тис.^[11];
• 1620-ті рр. — 22-23 тис.^[11];
• сер. XVII ст. — 25-30 тис.^[11];
• 1662 — 12-13 тис.^[13] (значне зменшення через козацьку облогу 1648 та епідемії);
• 1773 — 22,5 тис.^[14];
• 1785 — 25 тис.^[14];
• 1800 — 38 тис.^[14];
• 1810 — 43,5 тис.^[15];
• 1820 — 46 тис.^[16];
• 1831 — 50,5 тис.^[15];
• 1840 — 63 тис.^[16];
• 1857 — 70 тис.^[17];
• 1869 — 87 тис.^[17];
• 1880 — 103 тис.^[17];
• 1890 — 119 тис.^[17];
• 1900 — 170,2 тис.
• 1921 — 219,388 тис.^[18]
• 1931 — 311,5 тис.
• 1941 — 299,0 тис.
• 1942 — 319,6 тис.
• 1943 — 209,1 тис.
• жовтень 1944 — 154 тис.
• 1950 — бл. 380 тис.
• 1959 — 410,7 тис.
• 1970 — 553,5 тис.
• 1979 — 665,1 тис.
• 1989 — 786,9 тис.
• 2001 — 725,2 тис.

Населення Львова станом на 1 січня 2012 року становило 729 842 жителів. Під час останнього перепису населення, який пройшов у 2001 році, населення Львова становило 732 818 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році, — 791 тисяч.

За даними обласного управління статистики 51,8% населення складають жінки, 48,2% — чоловіки. Згідно з цим же дослідженням, 27,3% львів'ян мають вищу освіту, 27% — лише середню спеціальну освіту, 45,7% мають лише середню освіту.

Національний склад

За переписами населення

Національний склад населення Львова станом на 2001 рік^[19]

Відповідно до останнього перепису населення, у 2001 році, коли він проходив, українці становили 88,1% населення міста. Найбільшою національною меншиною була російська (8,9%), менш чисельними були польська (0,9%), білоруська (0,4%), єврейська (0,3%) та вірменська (0,1%). На інші національності припадало 1,3%^[19].

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 95% населення міста, росіяни — 3%.^[20]

Подібна ситуація спостерігається з кінця 20 століття. Історично, Львів був заснований як місто з переважно руським населенням, проте вже в середині 13 століття, після перенесення до Львова столиці Галицько-Волинського князівства, у місті почали з'являтися національні меншини, зокрема, вірменська і німецька. Після приєднання Львова до Польського королівства, більшість населення становили поляки і німці, які згодом асимілювалися. В цей час сформувалися вірменський і єврейський квартали, які мали часткове самоврядування. За австрійського панування подібна етнічна ситуація збереглася. У міжвоєнний період 20 століття більшість населення становили поляки, близько третини — євреї, близько десятини — українці. В результаті Голокосту та операції «Вісла» у Львові практично не залишилося євреїв і поляків, натомість, з приходом радянської влади, зросла частка росіян, які становили прислану адміністрацію. З індустріалізацією, міське населення поповнилося українцями, урбанізованими з мешканців області.

Згідно з дослідженням Інституту розвитку міста за 2001 рік, 45% львів'ян — вірні УГКЦ, 31% — вірні УПЦ-КП, 5% — вірні УАПЦ, 3% — вірні УПЦ (МП), ще 3% — вірні інших християнських конфесій^[21].

56% жителів міста народилися у Львові, 19% — народилися в інших населених пунктах Львівської області, 3% — народилися в Західній Україні (проте не у Львівській області), 11% — народилися в Україні (проте не в її західній частині), 7% — народилися у колишніх республіках Радянського Союзу (з яких у Росії — 4%), 4% львів'ян народилися у Польщі^[21].

Згідно з даними п'ятого щорічного муніципального опитування [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] від IRI у грудні 2019 року, 94% населення себе вважає українцями, 4% — росіянами. 97% населення володіє українською мовою, 74% — російською та 37% — англійською, і це є найвищий показник володіння англійською серед усіх міст. Розмовна мова удома для 93% населення є українська. 56% назвали себе вірними УГКЦ, 23% — ПЦУ.

Національний склад Львова у 1900 - 2001 роках, тис. осіб^{[22][23][24][25][26][27][28]}

Нац-сть	1900		1931		1940	1941		1942		1943		10.1944		1951		1959		1970		1979		1989		2001
Українці	33.9	19.9%	49.7	15.9%	22.0%	65.8	22.0%	83.6	26.1%	62.7	29.9%	40.6	26.4%	~163	42.8%	247.1	60.2%	377.5	68.2%	492.2	74.0%	622.7	79.1%	639.0	88.1%
Росіяни			~0.5	0.2%	1.6%							8.5	5.5%	~117	30.8%	111.1	27.1%	123.2	22.3%	128.3	19.3%	126.5	16.1%	64.6	8.9%
Євреї	45.1	26.5%	99.6	31.9%	32.8%	76.0	25.4%	50.0	15.6%			1.7	1.1%	~27	7.0%	25.8	6.3%	24.3	4.4%	17.6	2.7%	12.8	1.6%	1.9	0.3%
Поляки	84.1	49.4%	157.5	50.4%	43.4%	150.4	50.3%	172.7	54.0%	131.3	62.9%	103.4	66.7%	~62	16.3%	16.2	3.9%	13.7	2.5%	11.9	1.8%	9.7	1.2%	6.4	0.9%
Всього	170.2	100.0%	311.5	100.0%	100.0%	299.0	100.0%	319.6	100.0%	209.1	100.0%	154.0	100.0%	~380	100.0%	410.7	100.0%	553.5	100.0%	665.1	100.0%	786.9	100.0%	725.2	100.0%

Перепис 2001

Національний склад Львова за переписом 2001 р.^[28]

• українці ‒ 639 035 ‒ 88,1%
• росіяни ‒ 64 599 ‒ 8,9%
• поляки ‒ 6 364 ‒ 0,9%
• білоруси ‒ 3 119 ‒ 0,4%
• євреї ‒ 1 928 ‒ 0,3%
• вірмени ‒ 788 ‒ 0,1%
• інші ‒ 3 764 ‒ 0,5%
• не вказали національність - 0,8%

Національний склад районів Львова за переписом 2001 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	поляки	білоруси	євреї	вірмени	інші	не вказали
Галицький район	67 851	81,5%	13,4%	1,5%	0,5%	0,7%	0,2%	0,8%	1,4%
Залізничний район	132 824	89,0%	8,4%	0,8%	0,4%	0,2%	0,1%	0,5%	0,6%
Личаківський район	94 482	88,6%	8,4%	0,9%	0,4%	0,4%	0,1%	0,5%	0,7%
Сихівський район	145 932	89,7%	8,2%	0,6%	0,5%	0,1%	0,1%	0,6%	0,2%
Франківський район	137 624	84,9%	11,4%	0,9%	0,5%	0,3%	0,1%	0,6%	1,3%
Шевченківський район	146 489	91,5%	5,9%	0,8%	0,3%	0,2%	0,1%	0,4%	0,8%
Львів	725 202	88,1%	8,9%	0,9%	0,4%	0,3%	0,1%	0,5%	0,8%

Перепис 1989

Національний склад Львова за переписом 1989 р.^[28]

• українці ‒ 622 701 ‒ 79,1%
• росіяни ‒ 126 459 ‒ 16,1%
• євреї ‒ 12 795 ‒ 1,6%
• поляки ‒ 9 730 ‒ 1,2%
• білоруси ‒ 5 849 ‒ 0,7%
• молдовани ‒ 1 605 ‒ 0,2%
• вірмени ‒ 980 ‒ 0,1%
• татари ‒ 761 ‒ 0,1%
• інші ‒ 6 023 ‒ 0,8%

Національний склад районів Львова за переписом 1989 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	євреї	поляки	білоруси	інші
Ленінський (Галицький) район	151 017	76,8%	17,9%	2,3%	1,3%	0,8%	0,9%
Залізничний район	190 033	82,9%	13,6%	1,0%	1,1%	0,6%	0,8%
Червоноармійський (Личаківський) район	122 031	79,7%	14,7%	2,1%	1,3%	0,7%	1,5%
Радянський (Франківський район) район	193 216	75,6%	19,3%	1,6%	1,1%	0,9%	1,5%
Шевченківський район	134 611	81,2%	14,0%	1,2%	1,5%	0,7%	1,4%
Львів	790 908	79,1%	16,1%	1,6%	1,2%	0,7%	1,3%

Перепис 1979

Національний склад Львова за переписом 1979 р.^[28]

• українці ‒ 492 194 ‒ 74,0%
• росіяни ‒ 128 338 ‒ 19,3%
• євреї ‒ 17 952 ‒ 2,7%
• поляки ‒ 11 855 ‒ 1,8%
• білоруси ‒ 5 982 ‒ 0,9%
• вірмени ‒ 1 140 ‒ 0,2%
• молдовани ‒ 1 091 ‒ 0,1%
• інші ‒ 6 513 ‒ 1,0%

Національний склад районів Львова за переписом 1979 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	євреї	поляки	білоруси	інші
Ленінський (Галицький) район	104 747	67,4%	23,3%	4,7%	2,0%	0,9%	1,7%
Залізничний район	156 167	76,9%	17,6%	1,7%	1,6%	1,0%	1,2%
Червоноармійський (Личаківський) район	114 925	75,7%	17,3%	2,1%	1,3%	0,7%	2,9%
Радянський (Франківський район) район	182 701	71,9%	21,9%	2,3%	1,5%	1,1%	1,3%
Шевченківський район	108 703	78,1%	15,5%	2,3%	2,2%	0,7%	1,2%
Львів	667 243	74,0%	19,3%	2,7%	1,8%	0,8%	1,4%

Перепис 1959

Національний склад Львова за переписом 1959 р.^[28]

• українці ‒ 247 086 ‒ 60,2%
• росіяни ‒ 111 116 ‒ 27,1%
• євреї ‒ 25 792 ‒ 6,3%
• поляки ‒ 16 196 ‒ 3,9%
• білоруси ‒ 5 136 ‒ 1,3%
• татари ‒ 679 ‒ 0,1%
• молдовани ‒ 474 ‒ 0,1%
• інші ‒ 4 199 ‒ 1,0%

Національний склад районів Львова за переписом 1959 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	євреї	поляки	білоруси	інші
Залізничний район	146 219	59,0%	30,2%	4,5%	3,7%	1,4%	1,2%
Ленінський район	140 385	57,0%	27,4%	9,1%	3,7%	1,2%	1,6%
Шевченківський район	124 074	65,1%	23,0%	5,1%	4,5%	1,1%	1,2%
Львів	410 678	60,2%	27,1%	6,3%	3,9%	1,3%	1,2%

За етнічними групами

Українці

Динаміка чисельності українців у Львові:^[28]

• 1921 - 27 269 - 12,4%^[29]
• 1931 - 40 743 - 15,9%^[29]
• 1941 - 65 800 - 22,0%
• 1944 - 40 743 - 26,4%
• 1950 - 144 600 - 38,2%
• 1959 ‒ 247 086 ‒ 60,2%
• 1970 ‒ 377 562 ‒ 68,2%
• 1979 ‒ 492 194 ‒ 74,0%
• 1989 ‒ 622 701 ‒ 79,1%
• 2001 ‒ 639 035 ‒ 88,1%

Рідна мова українців Львова за даними переписів:^[28]

	1931[29]	1959	1970	1979	1989	2001
українська	68,5%	~90%	93,8%	95,3%	96,9%	98,6%
російська		~10%	6,1%	4,7%	3,1%	1,4%
польська	31,3%

Росіяни

Динаміка чисельності росіян у Львові:^[28]

• 1921 ‒ 354 ‒ 0,2%
• 1944 ‒ 8 426 ‒ 5,5%
• 1950 ‒ 117 000 ‒ 30,8%
• 1959 ‒ 111 116 ‒ 27,1%
• 1970 ‒ 123 237 ‒ 22,3%
• 1979 ‒ 128 338 ‒ 19,3%
• 1989 ‒ 126 459 ‒ 16,1%
• 2001 ‒ 64 599 ‒ 8,9%

Поляки

Динаміка чисельності поляків у Львові:^[28]

• 1921 ‒ 111 860 ‒ 51,0%^[30]
• 1931 ‒ 157 490 ‒ 50,4%^[30]
• 1941 ‒ 150 400 ‒ 50,3%
• 1944 ‒ 102 983 ‒ 66,7%
• 1959 ‒ 16 196 ‒ 3,9%
• 1970 ‒ 13 675 ‒ 2,3%
• 1979 ‒ 11 855 ‒ 1,8%
• 1989 ‒ 9 730 ‒ 1,2%
• 2001 ‒ 6 364 ‒ 0,9%

Євреї

Динаміка чисельності євреїв у Львові:^[28]

• 1921 ‒ 60 431 ‒ 27,6%^[31]
• 1931 ‒ 99 595 ‒ 31,9%^[31]
• 1940 ‒ 131 200 ‒ 32,8%
• 1941 ‒ 76 000 ‒ 25,4%
• 1942 ‒ 50 000 ‒ 15,6%
• 1959 ‒ 25 792 ‒ 6,3%
• 1970 ‒ 24 321 ‒ 4,4%
• 1979 ‒ 17 952 ‒ 2,7%
• 1989 ‒ 12 795 ‒ 1,6%
• 2001 ‒ 1 928 ‒ 0,3%

Рідна мова євреїв Львова за даними переписів:^[28]

	1931	1970	1979	1989	2001
єврейська (їдиш або іврит)	75,6%	15,5%	10,2%	9,4%	5,3%
українська	0,03%	1,1%	1,3%	2,4%	28,2%
російська	-	83,1%	88,4%	88,1%	65,7%
польська	24,1%	0,2%	-	-	-

Інша статистика

Мовний склад

Рідна мова населення Львова за даними переписів населення:^[28]

мова	1931	1959	1970	1979	1989	2001
українська	11,3%	~55,5%	65,2%	71,3%	77,2%	88,8%
російська	0,1%	~38,5%	31,1%	25,7%	19,9%	9,7%
їдиш	24,1%	~1,2%	0,7%	0,3%	0,2%	0,01%
польська	63,5%	~2,8%	1,4%	0,9%	0,6%	0,4%
інша	1,0%	~2he,0%	3,7%	3,0%	2,9%	1,1%

Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста^[32].

Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою «Рейтинг» у січні-лютому 2017 року, українською вдома розмовляли 89 % населення міста, російською — 4 %, українською та російською в рівній мірі — 6 %^[33].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 96 % населення міста, російською — 3 %^[34].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 97 % населення міста, російською — 5 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)^[35].

Динаміка чисельності різних етномовних груп населення Львова за даними переписів^[28]

рідна мова	національність	1970	1979	1989	2001
українська	українці	354 334	469 216	603 330	629 940
російська	українці	22 986	22 918	19 317	8 806
російська	росіяни	121 862	126 615	123 907	58 368
українська	росіяни	1 343	1 713	2 539	6 172
польська	поляки	7 587	5 868	4 456	2 990
українська	поляки	4 315	4 300	3 810	2 896
російська	поляки	1 749	1 655	1 437	458
їдиш	євреї	3 758	1 823	1 203	103
українська	євреї	272	236	305	544
російська	євреї	20 216	15 874	11 268	1 267
білоруська	білоруси	2 419	1 931	2 120	734
українська	білоруси	247	299	443	830
російська	білоруси	3 789	3 749	3 281	1 545
вірменська	вірмени	469	468	384	290
українська	вірмени	16	25	47	173
російська	вірмени	603	645	548	324
інші варіанти		7 487	7 730	8 508	9 762
всього		553 452	665 065	786 903	725 202

Динаміка частки різних етномовних груп у населенні Львова за даними переписів^[28]

рідна мова	національність	1970	1979	1989	2001
українська	українці	64,0%	70,6%	76,7%	86,9%
російська	українці	4,2%	3,4%	2,5%	1,2%
російська	росіяни	22,0%	19,0%	15,7%	8,0%
українська	росіяни	0,2%	0,3%	0,3%	0,9%
польська	поляки	1,4%	0,9%	0,6%	0,4%
українська	поляки	0,8%	0,6%	0,5%	0,4%
російська	поляки	0,3%	0,2%	0,2%	0,1%
їдиш	євреї	0,7%	0,3%	0,2%
українська	євреї				0,1%
російська	євреї	3,7%	2,4%	1,4%	0,2%
білоруська	білоруси	0,4%	0,3%	0,3%	0,1%
українська	білоруси			0,1%	0,1%
російська	білоруси	0,7%	0,6%	0,4%	0,2%
вірменська	вірмени	0,1%	0,1%
російська	вірмени	0,1%	0,1%	0,1%
інші варіанти		1,4%	1,2%	1,1%	1,3%

Рідна мова у районах Львова та населених пунктах підпорядкованих міськраді за даними перепису 2001 р.^[36]

	українська	російська	польська
Шевченківський район	92,4%	6,2%	0,4%
Сихівський район	90,1%	9,1%	0,2%
Залізничний район	89,6%	9,1%	0,4%
Личаківський район	89,2%	9,3%	0,5%
Франківський район	84,6%	13,2%	0,5%
Галицький район	81,6%	15,7%	0,9%
Львів (місто)	88,5%	10,0%	0,4%
смт.Рудно	98,6%	1,2%	0,2%
м.Винники	96,1%	3,5%	0,2%
смт.Брюховичі	95,3%	3,7%	0,4%
Львів (міськрада)	88,8%	9,7%	0,4%

Розподіл за вибором рідної мови та мови спілкування на роботі за даними соціологічного дослідження^[37]

Мовні групи	Рідна мова	Мова спілкування на роботі
Українська	87,8%	92,1%
Російська	6,5%	2,8%
Українська і Російська	3,7%	4,4%
Інша	2,0%	0,6%

Релігійний склад

Релігійний склад населення Львова у 2001 р.^[21][38]

	Релігійна самоідентифікація	% серед практикуючих християн (хто бере участь у богослужіннях хоча б раз на тиждень)	% кількості релігійних громад
греко-католики	40%	70%	33,5%
православні	35%	20%	25,3%
в т. УПЦ-КП	31%	15%	10,0%
в т. УАПЦ	5%	3%	11,8%
в т. УПЦ-МП	3%	2%	3,5%
РКЦ	3%	10%	5,3%
протестанти			17,6%
не відповіли	12%
атеїсти	10%

Політичні погляди

Найбільшу популярність серед львів'ян мають праві і, подекуди, центристські сили. Натомість, ліві політичні партії не здобувають понад 10% підтримки, однак це більше, ніж в інших виборчих округах Львівської області. На парламентських виборах у 2007 році громадяни міста, що взяли участь у голосуванні, підтримали^[39] Блок Юлії Тимошенко (44%), Блок «Наша Україна — Народна самооборона» (34%), Партію Регіонів (8%) і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (8%)^[40][41]. На президентських виборах у 2010 році у першому турі найбільшу підтримку голосуючих здобули Віктор Ющенко (31%), Юлія Тимошенко (26%), Арсеній Яценюк (11%), Віктор Янукович (9%) та Сергій Тігіпко (8%)^{[42][43][44][45]}; у другому турі 77% громадян, які прийшли на дільниці, проголосували за Юлію Тимошенко, 15% — за Віктора Януковича і 7% не підтримали жодного кандидата^{[46][47][48][49]}.

Злочинність

У 2000 році у Львові було здійснено 9017 злочинів, з яких: 63 вбивства, 88 нанесень тяжких тілесних ушкоджень, 12 зґвалтувань^[50]. У 2005 році в органах внутрішніх справ зареєстровано 36 000 заяв громадян^[51]. У 2006 році в місті зафіксовано 135 злочинів, здійснених неповнолітніми^[52]. У 2007 у Львові було зареєстровано 3 тисячі безхатченків^[53].

Див. також

• Персоналії, пов'язані зі Львовом
• Населення Львівської області