Населення Львова

Станом на 1 березня 2021 року населення Львова за інформацією Львівської міськради становило 718 391 особи. За чисельністю населення місто є сьомим в Україні та сорок восьмим у Європі.^[1]

Основні демографічні показники населення Львівської міськради за 2013-2014 роки^[1]

	2013		2014
кількість народжених	7 867	▲	8 185
кількість померлих	8 006	▲	8 397
природний рух населення	- 139	▼	- 212
сальдо міграції	- 550	▲	+ 931
динаміка населення	- 689	▲	+ 719

Історія

Зміни населення

Часи князівства і руської автономії (1256-1434)

Через розміщення Львова на важливому транс'європейському торговельному шляху його населення від часу заснування було багатонаціональним. У княжі часи більшість у Львові становили русини, але в місті виникли також національні квартали: німецький, вірменський, татарський, єврейський та караїмський. На початку XIV ст. Львів став найбільшим містом на території сучасної України і залишався таким до другої половини XVII ст., коли його випередив Київ.

Невдовзі після приєднання Львова до Польського королівства у 1349 році місто отримало Маґдебурзьке право (1356). Польська адміністрація міста хотіла перетворити Львів на католицький анклав на території Руського Королівства і усунути від самоврядування русинів. Центр міста було перенесено з теперішньої площі Старий Ринок на теперішню площу Ринок. Цю дільницю стали активно заселяти німецькі колоністи, що невдовзі вже становили більшість у місті. Самоврядування здійснювалося саме в Середмісті, тоді як на решту території Підзамча, де проживала переважна більшість міського населення (головно русини) самоврядування не розповсюджувалося. Підзамче перебувало в юрисдикції королівського старости, що представляв владу польського короля. Тут залишилося в силі звичаєве руське право.

На 1405 рік у Львові мешкало близько 10 тисяч осіб, з них у Середмісті — 4-5 тисяч. Населення Середмістя було в основному німецьким. Діловодство львівського маґістрату велося спочатку німецькою мовою, а 1450 року було переведено на латину.

Часи Руського воєводства Речі Посполитої (1434-1772)

Після поразки руських князів і шляхти у війнах Свидригайла польська влада 1434 року ліквідувала автономію Руського Королівства і перетворила його у звичайне Руське воєводство. Руська галицька аристократія поступово окатоличувалася і полонізувалася. Також занепала Галицька православна митрополія. Натомість вірменська та єврейська громади міста змогли в XIV-XV ст. на підставі маґдебурзького права добитися автономного самоврядування, хоч і під загальним керівництвом львівського магістрату.

Після захоплення турками Константинополя у 1453 році торговельний шлях через Львів став використовуватися ще активніше, через що місто швидко розбагатіло. Торгова монополія на цих ділянках належала італійцям з Ґенуї, їхніми компаньйонами були німецькі купці зі Львова.

На початку XVI ст. внаслідок посилення Польщі відбувалася полонізація німецького населення у містах, зокрема у Львові. Це супроводжувалося національним тиском на русинів, у відповідь на який серед руського населення наростав спротив. 1538 року львівські міщани добилися відновлення галицької православної єпископії на Святоюрській горі. Відтоді головними базами українського відродження в Галичині стали міста, де проживали руські купці і ремісники, об'єднані навколо церковних Братств.

1630 року населення Львова досягло 25-30 тис. осіб, він залишався найбільшим торгово-ремісничим центром на території сучасної України.

У середині XVII ст. для Речі Посполитої, а разом з нею для Галичини і Львова, почався тривалий період спустошливих воєн. Місто кілька разів зазнавало облог (1648 року — козацька облога Хмельницького, 1672 року — турецько-татарська навала, під час якої було захоплено Високий Замок, 1704 року — шведські війська штурмом взяли львівське Середмістя). На цьому тлі польська верхівка вважала русинів нелояльними та поступово витісняла їх із маґістрату, цехів, загалом з міст на окраїни. Натомість виросла роль єврейської меншини, що віддавна була опорою польського короля і стрімко нарощувала свою чисельність в галицьких містах.

Станом на 1662 рік населення Львова зменшилося до 12 тисяч.

За австрійської влади (1772-1918)

За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році Львів відійшов Австрії і став центром Королівства Галичини і Володимирії. Серед інших реформ австрійська влада зробила кроки назустріч русинам (наприклад, греко-католицьку церкву було прирівняно у правах до католицької, а також відкрито греко-католицьку духовну семінарію, а згодом — окремий Руський інститут).

Після Революції 1848 року на тлі зміцнення позицій польської шляхти в Галичині у Львові став розвиватися руський національний політичний рух, який мав дві основні фракції — українофілів, що підтримували ідею культурної єдності з Наддніпрянською Україною, та москвофілів, які підтримували ідею триєдиної російської нації. Українофільська ідея переважала в популярності, а на тлі політики русифікації в Наддніпрянській Україні після повстання 1863 року Львів став головним центром української культури того часу. Інтелектуальна боротьба українофілів і москвофілів тривала до російської окупації Львова на початку Першої світової війни, після якої москвофільство остаточно втратило підтримку.

Станом на 1900 рік населення Львова в основному складали три етнічні групи — поляки (49,4%), євреї (26,5%) та русини (українці) (19,9%).

Міжвоєнний час (1919-1939)

1930 року до Львова було включено низку територій: Замарстинів, Мале Голоско, Клепарів, Сигнівку, Кульпарків, Знесіння та частини Білогорщі, Козельників та Кривчиців (так званий «Великий Львів»).^[2][3] Загальна площа міста зросла майже вдвічі. Населення міста у міжвоєнні роки зросло у півтора рази з 219,3 тисячі в 1921 до бл. 330 тис. у 1939. Частка українців становила приблизно 15%.

Друга світова війна (1939-1945)

Під час та після Другої світової війни населення Львова зазнало радикальних змін. В роки першої радянської окупації міста (1939-1941) було депортовано близько ста тисяч львів’ян (близько третини населення тогочасного міста).^[4] Водночас до міста прибуло багато біженців із окупованої Німеччиною Польщі (переважно поляків та євреїв), а також чиновники і робітники з СРСР.

Станом на 1941 рік у Львові було бл. 150 тисяч євреїв (110 тисяч місцевих і 40 тисяч біженців). Після приходу німецьких військ у місті було створено ґетто, крізь яке пройшли близько 138 тисяч євреїв — майже всі вони загинули.^[5] Якщо у 1939 р. євреї становили 31% львів’ян, то у 1944 р. — 0,9%.

Коли стало зрозуміло, що повертається радянська окупація, частина населення Львова виїхала на Захід. Після встановлення нового польсько-радянського кордону у 1944 році, який зафіксував Львів у складі УРСР, в 1945-46 роках більшість львівських поляків виїхали до Польщі (переважно до Вроцлава, колишнього Бреслау). Якщо в серпні 1944 р. у Львові було 92,5 тис. поляків (62% населення міста), то в 1955 р. залишилося 8,5 тис. осіб (2,3%).^[6]

Якийсь час після цих міграцій Львів був майже порожнім, а від довоєнного населення залишилося бл. 9%.^[7]

Повоєнний радянський Львів (1945-1991)

У перші повоєнні роки Львів заселяли вихідці зі Східної України та республік Радянського Союзу, насамперед Росії. Це були українці, росіяни та євреї за національністю. Попри обмеження переїзду до міста в 1944-1945 роках (слід було мати дозвіл міської влади на переселення) населення Львова невпинно збільшувалося: якщо у серпні 1944 р. було 149 тис. осіб, то в січні 1947 р., за різними даними, — вже 293-320 тис. осіб. Особливо швидко збільшилося населення міста у другій половині 1940-х років (у 1945-1950 рр. на 147 тис. осіб). У відсотковому відношенні найбільше росіян було у перші повоєнні роки, у наступних десятиліттях їхня чисельність невпинно зменшувалася (35,6% у 1955 р., 22,3% у 1970 р.).^[6]

Серед повоєнних новоселів були також солдати Радянської армії, які після закінчення військових дій поверталися із Заходу й залишалися у Львові. Прибували також ті, хто побував у Львові ще за першої радянської окупації в 1939–1940 рр., дехто з них поселявся у «своїх» колишніх помешканнях. Населення міста поповнювали й українці — вихідці зі західноукраїнських сіл та містечок, особливо помітним це стало в другій половині 1950-х – у 1960-х роках.^[6]

Загалом з 1950 по 1989 роки населення Львова зросло майже вдвічі. На початку 1950-х українці становили відносну (42,8%), а з кінця 1950-х абсолютну (60,2%) більшість населення Львова. В наступні роки їхня частка тільки зростала до 88,1% у 2001 році.

За часів незалежності

У перші десять років після розпаду Радянського Союзу кількість росіян у Львові зменшилася вдвічі: якщо у 1989 році їх було 126,5 тисяч (16,1%), то у 2001 — 64,6 тисячі (8,9%).

Після 2014 року до Львова почали прибувати переселенці з окупованого Росією Криму та частини Донбасу (станом на квітень 2021 року близько 11 тисяч офіційно зареєстрованих ВПО на Львівську область)^[8].

Після початку російського вторгнення в Україну протягом 2022-2023 року до Львова прибуло близько 150 000 внутрішньо-переміщених осіб та ще 100 000 осіб які офіційно не зареєстровані, станом на липень 2023 року населення Львова стало близько 1.0 млн осіб^[9].

Історична динаміка

• поч. XV ст. — 5,5 тисячі жителів ^[10];
• поч. XVI ст. — 7-10 тис.^[11];
• 1583 — 14 тис.^[12];
• поч. XVII ст. — 17-20 тис.^[11];
• 1620-ті рр. — 22-23 тис.^[11];
• сер. XVII ст. — 25-30 тис.^[11];
• 1662 — 12-13 тис.^[13] (значне зменшення через козацьку облогу 1648 та епідемії);
• 1773 — 22,5 тис.^[14];
• 1785 — 25 тис.^[14];
• 1800 — 38 тис.^[14];
• 1810 — 43,5 тис.^[15];
• 1820 — 46 тис.^[16];
• 1831 — 50,5 тис.^[15];
• 1840 — 63 тис.^[16];
• 1857 — 70 тис.^[17];
• 1869 — 87 тис.^[17];
• 1880 — 103 тис.^[17];
• 1890 — 119 тис.^[17];
• 1900 — 170,2 тис.
• 1921 — 219,388 тис.^[18]
• 1931 — 311,5 тис.
• 1941 — 299,0 тис.
• 1942 — 319,6 тис.
• 1943 — 209,1 тис.
• жовтень 1944 — 154 тис.
• 1950 — бл. 380 тис.
• 1959 — 410,7 тис.
• 1970 — 553,5 тис.
• 1979 — 665,1 тис.
• 1989 — 786,9 тис.
• 2001 — 725,2 тис.

Населення Львова станом на 1 січня 2012 року становило 729 842 жителів. Під час останнього перепису населення, який пройшов у 2001 році, населення Львова становило 732 818 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році, — 791 тисяч.

За даними обласного управління статистики 51,8% населення складають жінки, 48,2% — чоловіки. Згідно з цим же дослідженням, 27,3% львів'ян мають вищу освіту, 27% — лише середню спеціальну освіту, 45,7% мають лише середню освіту.

Національний склад

За переписами населення

Національний склад населення Львова станом на 2001 рік^[19]

Відповідно до останнього перепису населення, у 2001 році, коли він проходив, українці становили 88,1% населення міста. Найбільшою національною меншиною була російська (8,9%), менш чисельними були польська (0,9%), білоруська (0,4%), єврейська (0,3%) та вірменська (0,1%). На інші національності припадало 1,3%^[19].

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 95% населення міста, росіяни — 3%.^[20]

Подібна ситуація спостерігається з кінця 20 століття. Історично, Львів був заснований як місто з переважно руським населенням, проте вже в середині 13 століття, після перенесення до Львова столиці Галицько-Волинського князівства, у місті почали з'являтися національні меншини, зокрема, вірменська і німецька. Після приєднання Львова до Польського королівства, більшість населення становили поляки і німці, які згодом асимілювалися. В цей час сформувалися вірменський і єврейський квартали, які мали часткове самоврядування. За австрійського панування подібна етнічна ситуація збереглася. У міжвоєнний період 20 століття більшість населення становили поляки, близько третини — євреї, близько десятини — українці. В результаті Голокосту та операції «Вісла» у Львові практично не залишилося євреїв і поляків, натомість, з приходом радянської влади, зросла частка росіян, які становили прислану адміністрацію. З індустріалізацією, міське населення поповнилося українцями, урбанізованими з мешканців області.

Згідно з дослідженням Інституту розвитку міста за 2001 рік, 45% львів'ян — вірні УГКЦ, 31% — вірні УПЦ-КП, 5% — вірні УАПЦ, 3% — вірні УПЦ (МП), ще 3% — вірні інших християнських конфесій^[21].

56% жителів міста народилися у Львові, 19% — народилися в інших населених пунктах Львівської області, 3% — народилися в Західній Україні (проте не у Львівській області), 11% — народилися в Україні (проте не в її західній частині), 7% — народилися у колишніх республіках Радянського Союзу (з яких у Росії — 4%), 4% львів'ян народилися у Польщі^[21].

Згідно з даними п'ятого щорічного муніципального опитування [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] від IRI у грудні 2019 року, 94% населення себе вважає українцями, 4% — росіянами. 97% населення володіє українською мовою, 74% — російською та 37% — англійською, і це є найвищий показник володіння англійською серед усіх міст. Розмовна мова удома для 93% населення є українська. 56% назвали себе вірними УГКЦ, 23% — ПЦУ.

Національний склад Львова у 1900 - 2001 роках, тис. осіб^{[22][23][24][25][26][27][28]}

Нац-сть	1900		1931		1940	1941		1942		1943		10.1944		1951		1959		1970		1979		1989		2001
Українці	33.9	19.9%	49.7	15.9%	22.0%	65.8	22.0%	83.6	26.1%	62.7	29.9%	40.6	26.4%	~163	42.8%	247.1	60.2%	377.5	68.2%	492.2	74.0%	622.7	79.1%	639.0	88.1%
Росіяни			~0.5	0.2%	1.6%							8.5	5.5%	~117	30.8%	111.1	27.1%	123.2	22.3%	128.3	19.3%	126.5	16.1%	64.6	8.9%
Євреї	45.1	26.5%	99.6	31.9%	32.8%	76.0	25.4%	50.0	15.6%			1.7	1.1%	~27	7.0%	25.8	6.3%	24.3	4.4%	17.6	2.7%	12.8	1.6%	1.9	0.3%
Поляки	84.1	49.4%	157.5	50.4%	43.4%	150.4	50.3%	172.7	54.0%	131.3	62.9%	103.4	66.7%	~62	16.3%	16.2	3.9%	13.7	2.5%	11.9	1.8%	9.7	1.2%	6.4	0.9%
Всього	170.2	100.0%	311.5	100.0%	100.0%	299.0	100.0%	319.6	100.0%	209.1	100.0%	154.0	100.0%	~380	100.0%	410.7	100.0%	553.5	100.0%	665.1	100.0%	786.9	100.0%	725.2	100.0%

Перепис 2001

Національний склад Львова за переписом 2001 р.^[28]

• українці ‒ 639 035 ‒ 88,1%
• росіяни ‒ 64 599 ‒ 8,9%
• поляки ‒ 6 364 ‒ 0,9%
• білоруси ‒ 3 119 ‒ 0,4%
• євреї ‒ 1 928 ‒ 0,3%
• вірмени ‒ 788 ‒ 0,1%
• інші ‒ 3 764 ‒ 0,5%
• не вказали національність - 0,8%

Національний склад районів Львова за переписом 2001 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	поляки	білоруси	євреї	вірмени	інші	не вказали
Галицький район	67 851	81,5%	13,4%	1,5%	0,5%	0,7%	0,2%	0,8%	1,4%
Залізничний район	132 824	89,0%	8,4%	0,8%	0,4%	0,2%	0,1%	0,5%	0,6%
Личаківський район	94 482	88,6%	8,4%	0,9%	0,4%	0,4%	0,1%	0,5%	0,7%
Сихівський район	145 932	89,7%	8,2%	0,6%	0,5%	0,1%	0,1%	0,6%	0,2%
Франківський район	137 624	84,9%	11,4%	0,9%	0,5%	0,3%	0,1%	0,6%	1,3%
Шевченківський район	146 489	91,5%	5,9%	0,8%	0,3%	0,2%	0,1%	0,4%	0,8%
Львів	725 202	88,1%	8,9%	0,9%	0,4%	0,3%	0,1%	0,5%	0,8%

Перепис 1989

Національний склад Львова за переписом 1989 р.^[28]

• українці ‒ 622 701 ‒ 79,1%
• росіяни ‒ 126 459 ‒ 16,1%
• євреї ‒ 12 795 ‒ 1,6%
• поляки ‒ 9 730 ‒ 1,2%
• білоруси ‒ 5 849 ‒ 0,7%
• молдовани ‒ 1 605 ‒ 0,2%
• вірмени ‒ 980 ‒ 0,1%
• татари ‒ 761 ‒ 0,1%
• інші ‒ 6 023 ‒ 0,8%

Національний склад районів Львова за переписом 1989 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	євреї	поляки	білоруси	інші
Ленінський (Галицький) район	151 017	76,8%	17,9%	2,3%	1,3%	0,8%	0,9%
Залізничний район	190 033	82,9%	13,6%	1,0%	1,1%	0,6%	0,8%
Червоноармійський (Личаківський) район	122 031	79,7%	14,7%	2,1%	1,3%	0,7%	1,5%
Радянський (Франківський район) район	193 216	75,6%	19,3%	1,6%	1,1%	0,9%	1,5%
Шевченківський район	134 611	81,2%	14,0%	1,2%	1,5%	0,7%	1,4%
Львів	790 908	79,1%	16,1%	1,6%	1,2%	0,7%	1,3%

Перепис 1979

Національний склад Львова за переписом 1979 р.^[28]

• українці ‒ 492 194 ‒ 74,0%
• росіяни ‒ 128 338 ‒ 19,3%
• євреї ‒ 17 952 ‒ 2,7%
• поляки ‒ 11 855 ‒ 1,8%
• білоруси ‒ 5 982 ‒ 0,9%
• вірмени ‒ 1 140 ‒ 0,2%
• молдовани ‒ 1 091 ‒ 0,1%
• інші ‒ 6 513 ‒ 1,0%

Національний склад районів Львова за переписом 1979 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	євреї	поляки	білоруси	інші
Ленінський (Галицький) район	104 747	67,4%	23,3%	4,7%	2,0%	0,9%	1,7%
Залізничний район	156 167	76,9%	17,6%	1,7%	1,6%	1,0%	1,2%
Червоноармійський (Личаківський) район	114 925	75,7%	17,3%	2,1%	1,3%	0,7%	2,9%
Радянський (Франківський район) район	182 701	71,9%	21,9%	2,3%	1,5%	1,1%	1,3%
Шевченківський район	108 703	78,1%	15,5%	2,3%	2,2%	0,7%	1,2%
Львів	667 243	74,0%	19,3%	2,7%	1,8%	0,8%	1,4%

Перепис 1959

Національний склад Львова за переписом 1959 р.^[28]

• українці ‒ 247 086 ‒ 60,2%
• росіяни ‒ 111 116 ‒ 27,1%
• євреї ‒ 25 792 ‒ 6,3%
• поляки ‒ 16 196 ‒ 3,9%
• білоруси ‒ 5 136 ‒ 1,3%
• татари ‒ 679 ‒ 0,1%
• молдовани ‒ 474 ‒ 0,1%
• інші ‒ 4 199 ‒ 1,0%

Національний склад районів Львова за переписом 1959 р.^[28]

	населення	українці	росіяни	євреї	поляки	білоруси	інші
Залізничний район	146 219	59,0%	30,2%	4,5%	3,7%	1,4%	1,2%
Ленінський район	140 385	57,0%	27,4%	9,1%	3,7%	1,2%	1,6%
Шевченківський район	124 074	65,1%	23,0%	5,1%	4,5%	1,1%	1,2%
Львів	410 678	60,2%	27,1%	6,3%	3,9%	1,3%	1,2%

За етнічними групами

Українці

Динаміка чисельності українців у Львові:^[28]

• 1921 - 27 269 - 12,4%^[29]
• 1931 - 40 743 - 15,9%^[29]
• 1941 - 65 800 - 22,0%
• 1944 - 40 743 - 26,4%
• 1950 - 144 600 - 38,2%
• 1959 ‒ 247 086 ‒ 60,2%
• 1970 ‒ 377 562 ‒ 68,2%
• 1979 ‒ 492 194 ‒ 74,0%
• 1989 ‒ 622 701 ‒ 79,1%
• 2001 ‒ 639 035 ‒ 88,1%

Рідна мова українців Львова за даними переписів:^[28]

	1931[29]	1959	1970	1979	1989	2001
українська	68,5%	~90%	93,8%	95,3%	96,9%	98,6%
російська		~10%	6,1%	4,7%	3,1%	1,4%
польська	31,3%

Росіяни

Динаміка чисельності росіян у Львові:^[28]

• 1921 ‒ 354 ‒ 0,2%
• 1944 ‒ 8 426 ‒ 5,5%
• 1950 ‒ 117 000 ‒ 30,8%
• 1959 ‒ 111 116 ‒ 27,1%
• 1970 ‒ 123 237 ‒ 22,3%
• 1979 ‒ 128 338 ‒ 19,3%
• 1989 ‒ 126 459 ‒ 16,1%
• 2001 ‒ 64 599 ‒ 8,9%

Поляки

Динаміка чисельності поляків у Львові:^[28]

• 1921 ‒ 111 860 ‒ 51,0%^[30]
• 1931 ‒ 157 490 ‒ 50,4%^[30]
• 1941 ‒ 150 400 ‒ 50,3%
• 1944 ‒ 102 983 ‒ 66,7%
• 1959 ‒ 16 196 ‒ 3,9%
• 1970 ‒ 13 675 ‒ 2,3%
• 1979 ‒ 11 855 ‒ 1,8%
• 1989 ‒ 9 730 ‒ 1,2%
• 2001 ‒ 6 364 ‒ 0,9%

Євреї

Динаміка чисельності євреїв у Львові:^[28]

• 1921 ‒ 60 431 ‒ 27,6%^[31]
• 1931 ‒ 99 595 ‒ 31,9%^[31]
• 1940 ‒ 131 200 ‒ 32,8%
• 1941 ‒ 76 000 ‒ 25,4%
• 1942 ‒ 50 000 ‒ 15,6%
• 1959 ‒ 25 792 ‒ 6,3%
• 1970 ‒ 24 321 ‒ 4,4%
• 1979 ‒ 17 952 ‒ 2,7%
• 1989 ‒ 12 795 ‒ 1,6%
• 2001 ‒ 1 928 ‒ 0,3%

Рідна мова євреїв Львова за даними переписів:^[28]

	1931	1970	1979	1989	2001
єврейська (їдиш або іврит)	75,6%	15,5%	10,2%	9,4%	5,3%
українська	0,03%	1,1%	1,3%	2,4%	28,2%
російська	-	83,1%	88,4%	88,1%	65,7%
польська	24,1%	0,2%	-	-	-

Інша статистика

Мовний склад

Рідна мова населення Львова за даними переписів населення:^[28]

мова	1931	1959	1970	1979	1989	2001
українська	11,3%	~55,5%	65,2%	71,3%	77,2%	88,8%
російська	0,1%	~38,5%	31,1%	25,7%	19,9%	9,7%
їдиш	24,1%	~1,2%	0,7%	0,3%	0,2%	0,01%
польська	63,5%	~2,8%	1,4%	0,9%	0,6%	0,4%
інша	1,0%	~2he,0%	3,7%	3,0%	2,9%	1,1%

Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста^[32].

Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою «Рейтинг» у січні-лютому 2017 року, українською вдома розмовляли 89 % населення міста, російською — 4 %, українською та російською в рівній мірі — 6 %^[33].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 96 % населення міста, російською — 3 %^[34].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 97 % населення міста, російською — 5 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)^[35].

Динаміка чисельності різних етномовних груп населення Львова за даними переписів^[28]

рідна мова	національність	1970	1979	1989	2001
українська	українці	354 334	469 216	603 330	629 940
російська	українці	22 986	22 918	19 317	8 806
російська	росіяни	121 862	126 615	123 907	58 368
українська	росіяни	1 343	1 713	2 539	6 172
польська	поляки	7 587	5 868	4 456	2 990
українська	поляки	4 315	4 300	3 810	2 896
російська	поляки	1 749	1 655	1 437	458
їдиш	євреї	3 758	1 823	1 203	103
українська	євреї	272	236	305	544
російська	євреї	20 216	15 874	11 268	1 267
білоруська	білоруси	2 419	1 931	2 120	734
українська	білоруси	247	299	443	830
російська	білоруси	3 789	3 749	3 281	1 545
вірменська	вірмени	469	468	384	290
українська	вірмени	16	25	47	173
російська	вірмени	603	645	548	324
інші варіанти		7 487	7 730	8 508	9 762
всього		553 452	665 065	786 903	725 202

Динаміка частки різних етномовних груп у населенні Львова за даними переписів^[28]

рідна мова	національність	1970	1979	1989	2001
українська	українці	64,0%	70,6%	76,7%	86,9%
російська	українці	4,2%	3,4%	2,5%	1,2%
російська	росіяни	22,0%	19,0%	15,7%	8,0%
українська	росіяни	0,2%	0,3%	0,3%	0,9%
польська	поляки	1,4%	0,9%	0,6%	0,4%
українська	поляки	0,8%	0,6%	0,5%	0,4%
російська	поляки	0,3%	0,2%	0,2%	0,1%
їдиш	євреї	0,7%	0,3%	0,2%
українська	євреї				0,1%
російська	євреї	3,7%	2,4%	1,4%	0,2%
білоруська	білоруси	0,4%	0,3%	0,3%	0,1%
українська	білоруси			0,1%	0,1%
російська	білоруси	0,7%	0,6%	0,4%	0,2%
вірменська	вірмени	0,1%	0,1%
російська	вірмени	0,1%	0,1%	0,1%
інші варіанти		1,4%	1,2%	1,1%	1,3%

Рідна мова у районах Львова та населених пунктах підпорядкованих міськраді за даними перепису 2001 р.^[36]

	українська	російська	польська
Шевченківський район	92,4%	6,2%	0,4%
Сихівський район	90,1%	9,1%	0,2%
Залізничний район	89,6%	9,1%	0,4%
Личаківський район	89,2%	9,3%	0,5%
Франківський район	84,6%	13,2%	0,5%
Галицький район	81,6%	15,7%	0,9%
Львів (місто)	88,5%	10,0%	0,4%
смт.Рудно	98,6%	1,2%	0,2%
м.Винники	96,1%	3,5%	0,2%
смт.Брюховичі	95,3%	3,7%	0,4%
Львів (міськрада)	88,8%	9,7%	0,4%

Розподіл за вибором рідної мови та мови спілкування на роботі за даними соціологічного дослідження^[37]

Мовні групи	Рідна мова	Мова спілкування на роботі
Українська	87,8%	92,1%
Російська	6,5%	2,8%
Українська і Російська	3,7%	4,4%
Інша	2,0%	0,6%

Релігійний склад

Релігійний склад населення Львова у 2001 р.^[21][38]

	Релігійна самоідентифікація	% серед практикуючих християн (хто бере участь у богослужіннях хоча б раз на тиждень)	% кількості релігійних громад
греко-католики	40%	70%	33,5%
православні	35%	20%	25,3%
в т. УПЦ-КП	31%	15%	10,0%
в т. УАПЦ	5%	3%	11,8%
в т. УПЦ-МП	3%	2%	3,5%
РКЦ	3%	10%	5,3%
протестанти			17,6%
не відповіли	12%
атеїсти	10%

Політичні погляди

Найбільшу популярність серед львів'ян мають праві і, подекуди, центристські сили. Натомість, ліві політичні партії не здобувають понад 10% підтримки, однак це більше, ніж в інших виборчих округах Львівської області. На парламентських виборах у 2007 році громадяни міста, що взяли участь у голосуванні, підтримали^[39] Блок Юлії Тимошенко (44%), Блок «Наша Україна — Народна самооборона» (34%), Партію Регіонів (8%) і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (8%)^[40][41]. На президентських виборах у 2010 році у першому турі найбільшу підтримку голосуючих здобули Віктор Ющенко (31%), Юлія Тимошенко (26%), Арсеній Яценюк (11%), Віктор Янукович (9%) та Сергій Тігіпко (8%)^{[42][43][44][45]}; у другому турі 77% громадян, які прийшли на дільниці, проголосували за Юлію Тимошенко, 15% — за Віктора Януковича і 7% не підтримали жодного кандидата^{[46][47][48][49]}.

Зв'язок між російськими/зросійщеними прізвищами з політичною проросійськістю у Львівській міській раді

На прикладі результатів Парламентських виборів 2019 року яскраво представлена залежність, де чим більша частка носіїв російських/зросійщених прізвищ — тим більший рівень підтримки проросійських сил.^[50]

Злочинність

У 2000 році у Львові було здійснено 9017 злочинів, з яких: 63 вбивства, 88 нанесень тяжких тілесних ушкоджень, 12 зґвалтувань^[51]. У 2005 році в органах внутрішніх справ зареєстровано 36 000 заяв громадян^[52]. У 2006 році в місті зафіксовано 135 злочинів, здійснених неповнолітніми^[53]. У 2007 у Львові було зареєстровано 3 тисячі безхатченків^[54].

Найчисельніша група прізвищ у Львівській міській раді^[55]

Прізвища

На основі даних з телефонного довідника^[56], який показував власників помешкань у ЛМР (орієнтовно станом на початок 2000х років) були визначені найчисельніші та найбільш типові групи прізвищ, які мали львів'яни. Більшість груп прізвищ мають чіткий умовний розподіл переваги на центр Львова та "спальні райони" міста.

Найчисельніші групи прізвищ ЛМР (у розрізі районів), %^[57]

район	-ов(а), -ев(а), -єв(а)	-ський(а), -цький(а), -зький(а)	-ук, -юк	-ак, -як	-енко, -єнко	-ик, -ік	-ко (без -е/єнко)	-ин(а), -ін(а), -їн(а)	-ич, -іч	-ий(а)	-ів, -їв	-ишин, -ішин, -їшин
Галицький	17,72	12,74	6,87	4,46	6,75	4,71	4,20	4,94	3,70	3,09	2,17	1,54
Залізничний	12,31	12,00	6,68	5,94	4,75	5,06	4,78	3,93	3,99	3,19	3,10	2,12
Личаківський	12,94	12,66	6,88	4,82	5,52	4,84	4,60	4,23	4,47	3,16	2,89	2,00
Сихівський	12,17	11,88	6,93	5,63	4,89	5,31	4,89	3,94	3,88	3,17	3,21	2,14
Франківський	14,37	12,37	6,93	5,36	5,47	4,95	4,78	4,39	3,87	3,20	2,79	1,94
Шевченківський	9,98	12,32	7,27	5,82	4,49	5,55	5,20	3,06	4,09	3,28	3,13	2,18
ЛМР	12,92	12,28	6,94	5,43	5,19	5,11	4,80	4,01	4,00	3,19	2,94	2,02

Див. також

• Персоналії, пов'язані зі Львовом
• Населення Львівської області