Вірмени

Вірме́ни (вірм. հայեր, МФА: [hɑˈjɛɾ]) — народ, що говорить вірменською мовою, яка належить до індоєвропейської мовної сім'ї.

Вірмени
Тигран Великий Григорій Просвітитель Месроп Маштоц Вардан Маміконян Мовсес Хоренаці Левон V Хачатур Абовян Айвазовський Іван Костянтинович Ованес Туманян Комітас Озанян Андранік Арам Хачатурян Вільям Сароян Тигран Петросян Шарль Азнавур Розселення вірмен на Кавказі
Кількість	8—12 млн[1]
Ареал	Вірменія:  3 299 900[2]  Росія:   2 500 000[3]  США:   1 500 000 (2000)[4]  Франція:   900 000[5][6]  Іран:   560 000[7]  Грузія:   348 900 (2004)[8]  Сирія:   190 000[9] Ліван:   140 000[10]  Аргентина:   130 000[11]  Україна:   99 894 (2001)[12]  Польща:   92 000[13]  Туреччина:   від 40 до 70 тис. (без хемшилів)[14]  Йорданія:   70 000[15]  Узбекистан:   70 000[16]  Австралія:   45 000[17]  Німеччина:   42 000[18]  Канада:   40 505 (2001)[4]  Бразилія:   40 000[19]  Греція:   35 000[20]  Туркменістан:   30 000[21]  Болгарія:   30 000[22]  Білорусь:   25 000[23]  Казахстан:   25 000[24]  Ізраїль:   20 000[25]  Ірак:   20 000[26][27]  Уругвай:   19 000[28]  Велика Британія:   18 000[29]  Угорщина:   15 000[30]  Бельгія:   10 000[31]  Чехія:   10 000[32]
Входить до	індоєвропейці
Мова	Вірменська
Релігія	Християнство: Вірменська апостольська церква · католики · протестанти · православні

Етимологія

Монета Кілікійського Вірменського Царства, 1080—1375

Самоназва вірмен — (вірм. Հայ, укр. гай, множина: հայեր, гаєр), імовірно походить від назви народу — хаяси. Країна Хаяса і народ хаяси згадують на глиняній хеттській таблиці, знайденій під час розкопок столиці хеттської держави — Хаттуси, яку датують ІІ тисячоліттям до нашої ери.

Назва країни Армі́нія, у якій проживали арміни, зустрічається вперше в Бехістунському напису перського царя Дарія I в 522 до н. е. Існує також історичний напис, що називає регіон Вірменського нагір'я Вірменією, Шумерського Нарам-Суєна, датований 2260 р. до н. е., який на тисячу років випереджає першу згадку Урарту^[33]. Геродот (V ст. до н. е.) іменує їх арменами. Про Вірменію і побут вірмен цього ж періоду важливі відомості повідомляє Ксенофонт.

мова	Вірмени	Вірменія
Вірменська	Հայեր Hayer	Հայաստան Hayastan, Հայք Hayk‘
Арабська	أرمن Armin, однина — أرماني Armānī	أرمينيا Armīniyā
Ассирійська	ܐܪܡܐܢܥ Armānī	ܐܪܡܝܢܝܐ Armīniyā
Французька	Arméniens	Arménie
Перська	ارمنیان ārmaniyān	ارمنستان ārmanistān
Грецька	Αρμένιοι	Αρμενία
Грузинська	სომხები Somkhebi	სომხეთი Somkhet'i
Англійська	Armenians	Armenia
Турецька	Ermeniler	Ermenistan
Китайська	亚美尼亚人 Yàměiníyàrén / Ямейніяжень	亚美尼亚 Yàměiníyà / Ямейнія

Походження

Згідно з міграційною гіпотезою походження вірмен ( Д'яконов І.М. ) приблизно у XII ст. до н. е. індоєвропейські племена мушків (мюсів), предки сучасних вірмен, разом зі спорідненими фрако-фригійськими племенами, переселилися з Балкан до Малої Азії і близько шестисот років жили в західній частині Вірменського нагір'я поряд із хеттськими і хуррито-урартськими народами. 3годом вони рушили на схід і утвердилися в західних і південно-західних областях Вірменського нагір'я^[34][35].

Інші, автохтонні, гіпотези ( Гамкрелідзе Т. В, Іванов В.В. ) відносять появу предків вірмен на території Великої Вірменії до IV—III чи навіть VIII - VII тисячоліть до н. е., а прабатьківщиною індоєвропейських народів називають Малу Азію, Вірменське нагір'я і південну частину Кавказу,. Проблема походження вірмен дуже тісно пов'язана з проблемою походження індоєвропейців узагалі. Дедалі більше наука схиляється саме до автохтонної гіпотези походження вірмен ( хуррити - урарти - вірмени ) і до того, що перші індоєвропейці з'явились на Вірменському нагір'ї, можливо, у VIII-VII тис. до н. е.У II — початку I тис. до н. е. на території Великої Вірменії внаслідок поступового злиття індоєвропейських племен і їхніх союзів, що проживали там спозадавна, а також фрако-фригийськіх племен, які, перейшовши Євфрат, заселили південно-західну частину Вірменії^[36].

Вірмени, названі арімами в «Іліаді» Гомера, до часу виникнення цієї героїчної поеми (IX—VIII ст. до н. е.) заселяли навіть область, прикордонну з Кілікійським Тавром.

Історія

Балдуїн I Єрусалимський і група вірменських паломників

Процес складання вірменської народності був дуже тривалим і в основному завершився до часу греко-македонських завоювань в IV ст. до н. е.^[37]

80-і—70-ті рр. до н. е. — Вірменія — наймогутніша держава Передньої Азії при правлінні царя Тиграна II.

У 301 р. Вірменія стала першою країною, де християнство оголосили державною релігією.

У 405—406 рр. Месроп Маштоц створив вірменську абетку.

Перша світова війна стала найтрагічнішим етапом історії вірмен. Протягом 1915—1918 і подальших післявоєнних років в Османській імперії здійснили геноцид над 1,5 млн вірмен (див. Геноцид вірмен).

Чисельність

Чисельність вірмен у світі становить приблизно 10 мільйонів осіб, з яких лише одна третина проживає у Вірменії. Велика вірменська діаспора існує в Росії, Франції, Ірані, США, Канаді, Україні, Грузії. Значна кількість вірмен проживає також в невизнаній Нагірно-Карабаській Республіці, яка проголосила незалежність від Азербайджану.

Релігія

Святитель Григорій Вірменський, ікона XIV ст., Греція

Більшість вірян — християни, що відносяться до Вірменської Апостольської Церкви. Є також вірмени-католики; історії відомі і православні вірмени на території Північно-Східної Русі^[38]. Ісламізовані вірмени часто вважаються самостійним етносом — хемшилами^[39], більшість з них сповідає суннізм ханафітського толку, хоча є і неісламізовані хемшили.

Існує концепція, згідно з якою алавіти є нащадками населення вірменського Кілікійського царства^{[джерело?]}. Початок Кілікійського царства відносять до 1080 року, а впало Кілікійське царство в 1375 році. Населена ця держава була вірменами, а розташовувалася вона там, де в наш час^[коли?] проживають алавіти (північний захід сучасної Сирії і прилеглі до цих районів регіони південної Туреччини).

Див. також

• Вірменознавство
• Вірменський національний костюм
• Кримські вірмени
• Народні вірменські ігри
• Народні вірменські пісні