Гамаль Абдель Насер

Гама́ль Абде́ль На́сер^[5][6][7] (араб. جمال عبد الناصر, Ґамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918(19180115), Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.

Гамаль Абдель Насер араб. جمال عبد الناصر
Гамаль Абдель Насер
Прапор 2-й Президент Єгипту
14 листопада 1954 — 28 вересня 1970 року
Попередник:	Мухаммед Наґіб
Наступник:	Анвар Садат
Прапор Прапор 57-й Прем'єр-міністр Єгипту
25 лютого — 8 березня 1954 року
Попередник:	Мухаммед Наґіб
Наступник:	Мухаммед Наґіб
Прапор 59-й Прем'єр-міністр Єгипту
18 квітня 1954 — 29 вересня 1962 року
Попередник:	Мухаммед Наґіб
Наступник:	Алі Сабрі
Прапор 63-й Прем'єр-міністр Єгипту
19 червня 1967 — 28 вересня 1970 року
Попередник:	Мухаммед Сідкі Сулейман
Наступник:	Махмуд Фавзі
2-й Генеральний секретар Руху неприєднання
5 жовтня 1964 — 8 вересня 1970 року
Попередник:	Йосип Броз Тіто
Наступник:	Кеннет Каунда
Народження:	15 січня 1918(1918-01-15)[1][2][…]  Bakosd, Єгипетський султанат
Смерть:	28 вересня 1970(1970-09-28)[1][2][…] (52 роки)  Каїр, Об'єднана Арабська Республіка[1]
Причина смерті:	інфаркт міокарда[3]
Поховання:	Gamal Abdel Nasser Mosqued[4]
Країна:	Єгипетський султанат  Єгипетське королівство  Республіка Єгипет  Об'єднана Арабська Республіка
Релігія:	Іслам сунітського спрямування
Освіта:	Єгипетська військова академія
Партія:	Арабський соціалістичний союз
Батько:	Абдель Насер Хусейн
Мати:	Фахіма Хамад
Шлюб:	Tahia Kazemd
Діти:	сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід дочки: Хода й Мона
Військова служба
Звання:	полковник (бекбаші)
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографічні відомості

Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.

Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).

Мечеть Гамаля Абделя Насера в Каїрі

У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.

У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.

В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.

Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949–1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).

Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.

26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.

Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мухаммед Наґіб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.

23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.

У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.

З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).

З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.

Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.

Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).

Почесні звання, титули, нагороди

• Герой Радянського Союзу (1964)

Герой Радянського Союзу

За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),^[8][9] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені^[10] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.^[11] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:

«Живе в пісках і їсть од пуза Напівфашист, напівесер, Герой Радянського Союзу, Гамаль Абдель на-всіх-Насер».

Бібліографія

• 1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين‎) (1955; Akher Sa'a)

Переклади українською

• 2020 — Щоденник про війну в Палестині (Завантажити [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.])