Отто Скорцені

О́тто Скорце́ні (нім. Otto Skorzeny; 12 червня 1908, Відень — 6 липня 1975, Мадрид) — австрійський інженер і підприємець, оберштурмбанфюрер СС. Співробітник СД, уславлений своїми успішними спецопераціями (найвідоміша з них — звільнення з ув'язнення усуненого від влади Беніто Муссоліні, 1943).

Отто Скорцені
нім. Otto Skorzeny
У в'язниці. Нюрнберг, 24 листопада 1945
Ім'я при народженні	Otto Skorzeny
Народження	12 червня 1908(1908-06-12) Відень, Австро-Угорщина
Смерть	6 липня 1975(1975-07-06) (67 років) Мадрид, Іспанія
Поховання	Döbling Cemeteryd
Національність	австрієць
Країна	Третій Рейх
Освіта	Віденський технічний університет
Роки служби	1931–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][2], Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3] і NSDAP-Hitlerbewegungd
Член	СС і Akademische Burschenschaft Markomannia Wien zu Deggendorfd
Звання	оберштурмбанфюрер СС
Формування	Ваффен-СС
Командування	командир загону спецоперацій
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Золотий німецький хрест Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Командор ордена Святої Корони з військовою відзнакою і мечами Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Кільце «Мертва голова» Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ

Життєпис

Син інженера-будівельника Антона Скорцені та його дружини Флорентіни, уродженої Зібер. Отто мав польське походження: прізвище Скорцені походить від назви села Скоженцин, де жили його предки.^[4]

Передвоєнний час

У 1932 році вступив у НСДАП (квиток №1 083 671). У лютому 1934 року вступив у 89-й штандарт СС (особистий номер 29 579), у складі якого брав участь у спробі нацистського перевороту в Австрії. Входив до складу загону СС, який скоїв вбивство канцлера Дольфуса. Після заборони НСДАП і СС входив у напіввійськові воєнізовані формування нацистів. Під час подій, які передували аншлюсу Австрії, був командиром однієї з мобільних команд австрійських СС. Керував арештом президента Австрії Мікласа. На чолі свого загону брав активну участь у єврейському погромі у Відні під час «Кришталевої ночі». 1939 року переведений у «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер».

Друга світова війна

Учасник бойових дій у Франції, Югославії і на радянсько-німецькому фронті. У квітні 1943 року переведений в 6-те управління РЗХА, яке займалось зовнішньою розвідкою, і призначений начальником відділу IVS. В обов'язки відділу входило проведення заходів з матеріального, морального й політичного саботажу за кордоном. Налагодив масштабне виробництво фальшивої валюти США і Великої Британії.

Загін Отто Скорцені з визволеним Муссоліні. 12 вересня 1943

29 липня 1943 року Скорцені отримав завдання звільнити заарештованого італійського диктатора Беніто Муссоліні. 13 вересня 1943 року загін парашутистів СС під командуванням Скорцені висадився в Аппенінах поруч із гірськолижним готелем, де утримувався Муссоліні. Звільнивши його, Скорцені разом із Муссоліні вилетів у Рим, а потім — у Берлін.

У жовтні 1944 року командував спеціальним загоном, який 15 жовтня 1944 року здійснив викрадення голови Угорщини адмірала Міклоша Горті. Під час Арденнського наступу Скорцені був призначений командиром диверсійних загонів (близько 2 000 осіб), котрі повинні були у формі американських військ здійснювати диверсії в тилу ворожих з'єднань, проте операція провалилась: майже 2/3 бійців загинули. У січня 1945 року керував подібною операцією на радянсько-німецькому фронті. У квітні 1945 року Скорцені доручили організувати безпеку так званої «Альпійської фортеці», розташованої у важкодоступних горах Тіроля. У перших числах травня Скорцені був призначений начальником Військового управління РЗГА.

Операція «Довгий стрибок»

Докладніше: Операція «Довгий стрибок»

Оберштурмбанфюрер Скорцені в Померанії. Лютий, 1945 р.

Отто Скорцені розробив секретну операцію під кодовою назвою «Довгий стрибок», з наміром під час тегеранської конференції союзників убити Сталіна, Черчилля, Рузвельта або навіть викрасти їх у Тегерані, потрапивши до посольства Великої Британії зі сторони вірменського кладовища, на котрому починалося джерело^[5][6] (пізніше, в 1966 році він підтвердив, що мав таке доручення).

Після війни

15 травня 1945 року заарештований американськими військами у Штаєнмарці. У вересні 1947 року постав перед судом Американського військового трибуналу в Дахау. Але був виправданий і звільнений. Певний час працював в архіві американських окупаційних військ. У квітні 1948 року був заарештований німецькою владою і поміщений у табір для інтернованих воєнних злочинців у Дармштадті. 26 липня 1948 року втік. На думку ряду дослідників, у 1949 році Скорцені створив підпільну організацію «Павук», яка організовувала зустріч колишнім членам СС. Можливо, її каналами Німеччину покинули понад 500 воєнних злочинців.

У 1950 році поселився в Іспанії, займався підприємництвом. У січні 1951 року прізвище Скорцені було офіційно виключене зі списку воєнних злочинців, які розшукувались владою ФРН. Брав активну участь у створенні Об'єднання колишніх військовослужбовців військ СС.

Працював консультантом у єгипетського президента Гамаля Абделя Насера та аргентинського президента Хуана Перона.

Помер від раку 6 липня 1975 року в Мадриді.

Нагороди

Міжвоєнний період

• Австрійський академічний спортивний знак в бронзі
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Йольський свічник
• Почесний кут старих бійців
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Почесний знак Націонал-соціалістичного німецького студентського союзу
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

Друга світова війна

• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня
• Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
• Залізний хрест 2-го класу (26 серпня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (2 вересня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • В чорному (18 серпня 1943)
  • В сріблі
• Залізний хрест 1-го класу (12 вересня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (12 вересня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (13 вересня 1943) — як гауптштурмфюрер резерву СС і командир з'єднання особливого призначення «Фріденталь».
  • Дубове листя (№826; 9 квітня 1945) — як оберштурмбаннфюрер резерву військ СС, командир винищувальних з'єднань СС і бойовий комендант Шведта-на-Одері.
• Золотий Комбінований Знак Пілот-Спостерігач із платиновим орлом і діамантами (16 вересня 1943) — нагороджений особисто Германом Герінгом.
• Орден Ста Мушкетерів (Італія)
• Хрест Ардіті (Італія)
• Командор ордена Святої Корони з військовою відзнакою і мечами (Угорщина)
• Німецький хрест в золоті (16 жовтня 1944)
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 лютого 1945)

Бібліографія

• Отто Скорцени. «Диверсия — моё ремесло». Русич, 2001 (ISBN 5-8138-0346-7)
• Отто Скорцени. «Неизвестная война». Попурри, 2003 (ISBN 985-438-736-4)

Галерея

• 
  Отто Скорцені, командир з'єднання особливого призначення «Фріденталь»
• 
  Скорцені вручає Гельмуту Кернеру Лицарський хрест Хреста воєнних заслуг з мечами (Берлін; 3 жовтня 1943).
• 
  Скорцені — другий ліворуч (Берлін, 3 жовтня 1943)
• 
  Зліва направо: Отто Скорцені, Адріан фон Фелькерзам і Вальтер Гірг (Будапешт, 16 жовтня 1944)
• 
  Отто Скорцені (ліворуч) і Хуан Перон (у центрі)

Посилання

• http://www.theaerodrome.com/aces/germany/student.php
• http://www.bridgend-powcamp.fsnet.co.uk/Generaloberst%20(Luftwaffe)%20Kurt%20Arthur%20Benno%20Student.htm
• http://lib.aldebaran.ru/author/skorceni_otto/%7Ctitle=Отто%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D Скорцени. Секретные задания РСХА
• Статья г-на Старостина «„Супердиверсант“ Отто Скорцени»
• «Операція дуче». Мемуари Отто Скорцені в журналі «Вокруг Света». (рос.)
• 2-а частина «Операції дуче». (рос.)
• «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007(рос.)

Див. також

• Повітряно-десантні війська
• Третій Рейх
• Люфтваффе
• Повітряно-десантна операція