Науель-Уапі (національний парк)

Науе́ль-Уапі́ (ісп. Parque Nacional Nahuel Huapi) — найстаріший національний парк Аргентини, розташований в районі озера Науель-Уапі.

Науель-Уапі

ісп. Parque Nacional Nahuel Huapi
41°00′ пд. ш. 71°30′ зх. д.
Країна	Аргентина
Розташування	Los Lagos Departmentd Lácar Departmentd Барілоче[d]
Площа	7050 км²
Висота над р. м.	904 м
Засновано	8 квітня 1934
Вебсторінка	nahuelhuapi.gov.ar
Науель-Уапі (національний парк) (Аргентина)
Науель-Уапі у Вікісховищі

Опис

Історія цієї території починається від 1903 року, коли Ф. Морено пожертвував державі 80 км² землі між Пуерто-Блест^[es] і озером Фріас^[es] для облаштування національного парку. 1907 року площа охоронюваних земель зросла до 430 км², а 1922 року стала близькою до 8000 км². 1934 року побачив світ природоохоронний закон, за яким Науель-Уапі став першим національним парком Аргентини^[1]. Сьогодні територія займає площу 7050 км² у провінціях Неукен і Ріо-Негро в північній Патагонії. Парк Науель-Уапі в довжину простягається на 130 км уздовж аргентинсько-чилійського кордону. В парку, розташованому на межі Вальдівійських лісів і Патагонських степів, переважають високі гори, безліч озер і великих важкодоступних лісів, з такими деревами, як чилійський мирт (спеціально для її охорони частину земель парку Науель-Уапі 1971 року виділено для парку Лос-Арраянес^[es]). На острові Вікторія^[es] площею 37 км², розташованому в Науель-Уапі, є первинні ліси з річкових кедрів (Libocedrus chilensis) і південних буків (Nothofagus dombeyi^[en]); висота останніх — до 40 м, а найстаршим з них — 500 років. В іншій частині парку розташовані ліси Анд, де поряд з південними буками виростають патагонські модрини висотою до 35 м. Тут мешкає південноандський олень, а також мініатюрний олень пуду^[2]. На півночі до парку Науель-Уапі приєднується національний парк Ланін^[es]. До озера Науель-Уапі прилягає територія національного парку Лос-Арраянес.

Висота над рівнем моря території національного парку коливається в межах 700-3500 м^[3].

На березі озера розташований Сан-Карлос-де-Барілоче, центр аргентинського туризму і зимовий курорт^[4].