Нахабіно

Наха́біно (рос. Нахабино) — селище міського типу в Красногорському районі Московської області, адміністративний центр муніципального утворення «Міське поселення Нахабіно».

Нахабіно flag of Nakhabinod  Координати 55°50′00″ пн. ш. 37°10′00″ сх. д. Країна  Росія[1][2]  Росія[1][2]  Адмінодиниця Нахабіно[1]  Дата заснування 1482  Перша згадка 1482  Населення 6720 осіб (1939)[3], 12 461 осіб (1959)[4], 15 695 осіб (1970)[5], 16 216 осіб (1979)[6], 18 958 осіб (1989)[7], 28 217 осіб (2002)[8], 28 217 осіб (2006)[9], 33 308 осіб (2009)[10], 36 456 осіб (2010)[11], 37 372 осіб (2012)[12], 37 991 осіб (2013)[13], 39 050 осіб (2014)[14], 39 913 осіб (2015)[15], 40 849 осіб (2016)[16], 41 983 осіб (2017)[17], 43 417 осіб (2018)[18], 45 667 осіб (2019)[19], 46 487 осіб (2020)[20], 50 916 осіб (2021)[21], 53 590 осіб (2023)[22], 55 448 осіб (2024)[23]  Часовий пояс UTC+3  Телефонний код 495  Поштовий індекс 143430  GeoNames 523553 OSM ↑2357543 ·R (Нахабіно) Офіційний сайт nahabino-adm.ru  Нахабіно Нахабіно (Росія)  Нахабіно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нахабіно (значення).

Населення — 34,7 тис. жителів (2010 рік): найнаселеніше селище міського типу в Московській області^[24].

Розташований на Волоколамському шосе, за 16 км на захід від МКАД.

Історія

Нахабіно відомо як село з 1482 р., коли належало боярам Плещеєвим. У 1534 у село було продане Троїце-Сергієвому монастирю. Назва «Нахабіно» походить, за однією версією, від назви найстарішої річки Нахабіно (Нахабінки), за іншою — старішою версією, назва походить від староросійського слова хаб — «яр, канава», тобто Нахабіно — «на хабі», поселення на яру.

У 1933 у на полігоні в Нахабіно були запущені перші радянські ракети ГВРР-9 і ГВРР-10. В кінці 1930-х років тут знімався легендарний фільм за повістю Аркадія Гайдара «Тимур і його команда», у ролі піонерів з команди Тимура знімалися діти іспанських комуністів. В останні роки тут в 6-му навчальному центрі інженерних військ Росії знімається телевізійний серіал «Солдати»^[25].

Статус селища міського типу — з 1938 р..

У 2005 році в ході муніципальної реформи було утворено муніципальне утворення — міське поселення Нахабіно, до складу якого крім самого Нахабіно включені села Желябіно, Козино і Нефедьєво.

Економіка

Серед підприємств селища — меблеве виробництво, залізничне депо, 542-й завод інженерних військ, 175-й деревообробний комбінат, асфальтобетонний завод. Розвивається технопарк «Нахабіно» (підприємства, що працюють тут, випускають вироби зі штучного каменю, меблі, контейнери для дизель-генераторів, стабілізатори напруги та ін)^[26]. Також у Нахабіно розташований 15 Центральний науково-дослідний випробувальний інститут імені Д. М. Карбишева (15-й ЦНІІІ Міноборони).

Транспорт

Залізнична станція Нахабіно знаходиться на лінії Москва — Рига. Поїзди прибувають з Ризького і Курського вокзалів.

До 2000 року існувала гілка до Павловської Слободи, надалі рух по ній був припинений, а колія розібрана.

Культура, пам'ятки

У Нахабіно збереглися залишки будівель садиби Болдіно (середина XIX століття): два флігелі і частина пейзажного парку зі ставком.

У селищі знаходиться ряд православних церков сучасної споруди: церква-каплиця Новомучеників Красногорських, церква Покрови Пресвятої Богородиці, церква Максима Сповідника, церква Георгія Побідоносця, Храм Данила Московського (на території військової частини інженерних військ).

Поруч з Нахабіно, поблизу села Желябіно, знаходиться гольф-клуб Le Meridien Moscow Country Club з єдиним в Росії 18-ямковим полем.