Національна портретна галерея (Лондон)

Національна портретна галерея в Лондоні (англ. National Portrait Gallery) — перша у світі портретна галерея, заснована 1856 року з метою увічнити образи британців минулих століть — не лише олійні портрети, а й мініатюри, малюнки, бюсти та фотографії. З 1896 року займає неоренесансну будівлю поряд з Трафальгарською площею.

Національна портретна галерея (Лондон)
англ. National Portrait Gallery
51°30′34″ пн. ш. 0°07′41″ зх. д.
Тип	художня галерея[1] національний і позавідомчий державний органd
Статус спадщини	реєстрова будівля I ступеняd[2]
Склад	National Portrait Gallery Archived
Частина від	National Portrait Gallery Board of Trusteesd
Країна	Велика Британія[2]
Розташування	Велика Британія, Лондон
Адреса	St. Martin's Place, WC2H 0HE
Стиль	неоренесанс
Архітектор	Ewan Christiand[3] і Richard Allisond[3]
Засновано	1856
Відкрито	1856
Відвідувачі	2 006 000 осіб (2014) 2 145 486 осіб (2015)[4][5] 1 949 330 осіб (2016)[6] 1 586 451 осіб (2018)[7] 1 634 934 осіб (2019)[8]
Директор	Sandy Nairned[9][10], Nicholas Cullinand[11] і Charles Saumarez Smithd[12]
Сайт	npg.org.uk
Національна портретна галерея (Лондон) (Сполучене Королівство)
Національна портретна галерея у Вікісховищі

Історія

Галерея відчинила свої двері для відвідувачів 1859 року. Портрети розподілені хронологічно за залами, починаючи з епохи Тюдорів. При поповненні фондів перевага віддавалася не стільки художнім якостям твору, як історико-культурній значущості моделі.

У зв'язку з цим до 1969 року діяла заборона на придбання портретів британців ще за життя. Роботи знаменитих континентальних художників у галереї небагато; переважно це портрети британських монархів та їхнього оточення пензля Гольбейна, Рубенса та Ван Дейка.

Наприкінці XX століття кілька старовинних аристократичних садиб у різних куточках Англії були пристосовані під філії Національної портретної галереї. До них належить зокрема Монтекьют-хаус у графстві Сомерсетшир — рідкісний приклад житлової архітектури єлизаветинського часу.

Колекція

У галереї зберігаються портрети історично важливих і відомих британців, відібрані на основі значущості автора, а не художника. Колекція включає фотографії та карикатури, а також живопис, малюнки та скульптуру.^[13] Одним із найвідоміших його зображень є портрет Чандоса, найвідоміший портрет Вільяма Шекспіра,^[14] хоча існує певна невизначеність щодо того, чи насправді це картина драматурга.^[15]

• 
  Портрет Чандоса, Вільям Шекспір. Перша картина, яка увійшла до колекції НПГ
• 
  Один із залів галереї

Не всі портрети є винятковими в мистецькому відношенні, хоча є автопортрети Вільяма Хоґарта, сера Джошуа Рейнольдса та інших відомих британських художників. Деякі, як-от груповий портрет учасників конференції в Сомерсет-Хаусі 1604 року, самі по собі є важливими історичними документами. Часто цікавість є більшою за художню цінність твору, як у випадку анаморфічного портрета Едуарда VI роботи Вільяма Скротса, картини Патріка Бренвелла Бронте із зображенням його сестер Шарлотти, Емілі та Анни або скульптури Королеви Вікторії та принца Альберта у середньовічному костюмі. Портрети живих фігур було дозволено з 1969 року. Окрім постійних галерей історичних портретів, Національна портретна галерея демонструє швидко змінюваний вибір сучасних робіт, проводить виставки портретного мистецтва окремих художників і проводить щорічний конкурс BP Portrait Prize.