Національний парк гір Бале

Національний парк гір Бале — національний парк в Ефіопії. Парк охоплює площу приблизно 2471 км² в горах Бале і плато Санетті на Ефіопському нагір'ї.

Національний парк гір Бале

6°40′ пн. ш. 39°40′ сх. д.
Країна	Ефіопія
Розташування	Зона Бейл, Регіон Оромія, Ефіопія
Найближче місто	Шашамане,
Площа	2471 км²
Засновано	1970
Об'єкт №:	111
Статус:	світова спадщина ЮНЕСКО[1]
Національний парк гір Бале (Ефіопія)
Національний парк гір Бале у Вікісховищі

Парк є одним з найбільших осередків ендемізму у світі. У 2009 році був номінований до Попереднього списку всесвітньої спадщини. ^{[2] [3]}

Національний парк гір Бале розташований на південному сході Ефіопії, 400 км на південний схід від Аддис-Абеби в регіоні Оромія.^[2]

Гори Бейл і парковий ландшафт.

Гідрологія

Гори Бале відіграють життєво важливу роль у контролі клімату регіону, забезпечуючи велику кількість опадів, що має очевидні наслідки для тваринництва та сільськогосподарського виробництва. В залежності від рівня висоти у горах випадає від 600 до 1400 мм опадів. Понад 12 мільйонів людей з Кенії, Сомалі та Ефіопії залежать від води з масиву Бейл.

Загалом 40 річок беруть початок у горах Бале, які є притоками п’яти великих річок: Веб, Вабе Шебеле, Велмел, Думал і Ганале. Люди, які живуть на південь від національного парку, повністю залежать від належного використання водних ресурсів у високогірних районах. Якщо потік цих річок будь-яким чином змінюється – через вирубку лісів, надмірне випасання худоби або надмірне використання води для зрошення (все це відбувається зараз) – люди в низинах відчувають нестачу води. Сьогодні вже є докази того, що в горах Бейл відбувається надмірний забір води.

Крім того, дві річки, що витікають з Бале, Вабе Шебеле та Ядот (притока Ганале) мають гідроелектростанції. Дамба на річці Ядот постачає електроенергію в Дело-Мена, а дамба на Вабе Шебеле забезпечує електроенергією район Бейл.

Краєвид Harenna Forest у парку.

Клімат

Температури сильно відрізняються в межах національного парку: на плато денна температура зазвичай становить близько 10°C із сильним вітром; у долині Гайсай середня денна температура становить близько 20°C, а в лісі Харенна — близько 25°C. Погода в національному парку змінюється часто, іноді різко. На висоті понад 3000 метрів звичайні нічні заморозки. Сезон дощів триває з травня по листопад.

Ліс Харенна в парку.

Екологія

Середовища проживання

Парк поділений на п’ять окремих унікальних ареалів: північні пасовища (долина Гайсай), північні ялівцеві ліси, афро-альпійські луки (плато Санетті), болота Еріка та ліс Харенна.

Флора

Lupine in Harenna Forest

Kniphofia foliosa in park

Acanthus sennii in Harenna Forest

Ліси гір Бале важливі для генетичних запасів дикої лісової кави (Coffea arabica) і для лікарських рослин в Ефіопії.^[4]

Тваринний світ

Національний парк гір Бале є важливою територією для кількох ефіопських ендемічних видів, яким загрожує зникнення. Загалом у парку мешкає 26% ендемічних видів Ефіопії, включаючи одного примата, одного великого травоїдного, одного зайця, вісім видів гризунів і всю світову популяцію великоголового африканського землекопа. Є також кілька рідкісних і ендемічних земноводних.

Ссавці

У національному парку гір Бале можна зустріти ефіопського вовка ( Canis simensis ), гірську ньялу ( Tragelaphus buxtoni ), великоголового африканського сліпака, бушбака Менеліка, звичайного дуїкера, кліпспрінгера, бохорського редунку, ефіопського високогірного зайця, борсука медоїда, бородавочника, плямисту гієну, сервала ^[5] і верветку гір Бейл ( Chlorocebus djamdjamensis ).^[6]

У лісі Харенна можна зустріти африканського золотого вовка, гігантського лісового кабана, чорно-білого колобуса, лева, африканського леопарда та африканського дикого собаку. Майже одна третина з 47 ссавців, які мешкають у Горах Бейл, є гризунами. Спільнота гризунів, особливо афро-альпійського плато, є ключовим видом у національному парку Бейл-Маунтінс. Існування популяції африканських диких собак в останні роки у горах Бейлз ставиться під сумнів. Можливо ця популяція вже є вимерлою, оскільки присутність тварин давно не фіксується. ^{[7] [8]}

Орнітофауна

У горах Бейл мешкає понад 282 види птахів, у тому числі дев’ять із 16 видів, ендемічних для Ефіопії. Крім того, на території парку зареєстровано понад 170 перелітних птахів.^[9] До місцевих ендеміків відносяться каргарка ефіопська ( Cyanochen cyanoptera ), чорноголова чайка ( Vanellus melanocephalus ), жовтолобий папуга ( Poicephalus flavifrons ), абіссінський пікулик ( Macronyx flavicollis ), абіссинська тимелія ( Parophasma galinieri ), Бейл парисома ( Parisoma griseiventris ), щеврик ефіопський ( Serinus nigriceps ), астрильд болотяни ( Estrilda paludicola ), сова ефіопська ( Asio abyssinicus ). ^[9]

Герпетофауна

Ефіопські рідкісні ендемічні рептилії, які нещодавно виявлені в лісистих районах гір Бейл, включають ефіопську хатню змію ( Lamprophis erlangeri ), ефіопську гірську гадюку ( Bitis parviocula ), дворогого хамелеона Бейла ( Trioceros balebicornutus ), безрогого хамелеона Харенни ( Trioceros harennae ), ефіопський гірський хамелеон ( Trioceros affinis ) та ефіопського хамелеона Вольфганга Беме ( Trioceros wolfgangboehmei ).

Земноводні

Щонайменше 7 видів ендемічних амфібій виявлено в лісистих болотистих районах і на плато Національного парку Гори Бейл: ефіопська деревна жаба ( Leptopelis gramineus ), трав'яна жаба Ерлангера ( Ptychadena erlangeri ), трав'яна жаба Неймана ( Ptychadena neumanni ), гірська жаба Бейл ( Ericabatrachus baleensis ), ефіопська бананова жаба ( Afrixalus enseticola ), деревна жаба Рагацці ( Leptopelis ragazzii ), смугаста жаба долини Куні ( Paracassina kounhiensis ), ефіопська жаба Малкольма ( Altiphrynoides malcolmi ), ефіопська жаба Осгуда ( Altiphrynoides osgoodi ) і деревна жаба гір Бейл ( Balebreviceps hillmani ). Усі ці види перебувають під загрозою зникнення через втрату середовища проживання та вирубку лісів.

Загрози

Однією з найбільших загроз для парку є випас худоби. Наприклад, у Веб-Веллі, головному середовищі проживання ефіопських вовків, щільність великої рогатої худоби оцінюється в 250 голів на квадратний кілометр. Інші загрози включають збільшення поселень на території парку. Зараз у межах парку проживає понад 40 000 людей, що збільшує тиск на природні ресурси території та зменшує природні середовища проживання диких тварин. З цими поселеннями приходять домашні собаки, які становлять велику загрозу для ефіопського вовка. Собаки передають сказ і собачу чуму. У 2010 році сказ вбив 106 особин ефіопського вовка (приблизно 40% популяції ефіопських вовків у національному парку), при тому, що загальна популяція виду оцінюється у 600 особин. Інші серйозні загрози включають використання середовища існування вовка для випасу худоби, що значно зменшує чисельність гризунів, якими харчуються вовки. Нераціональне використання лісу, водних ресурсів, пасовищ та забруднення є головними загрозами. Фахівці з охорони природи припускають, що якщо зусилля щодо збереження в горах Бейл не будуть успішними і люди продовжуватимуть експлуатувати ресурси нестійкими способами, в цих горах вимре більше видів ссавців, ніж у будь-якому іншому регіоні еквівалентного розміру на планеті.