Аддис-Абеба

Адди́с-Абе́ба (Аддіс-Абеба; з амхар. нова квітка) — столиця та найбільше місто Ефіопії. Місто має окремий статус міста-регіону.

Коротка інформація Аддис-Абеба Addis Abebaኣዲስ ኣበባ, Координати: 9°1′38″ пн. ш. 38°44′24″ сх. д. ...

Аддис-Абеба Addis Abeba ኣዲስ ኣበባ
Вид Аддис-Абеба
Координати: 9°1′38″ пн. ш. 38°44′24″ сх. д.
Країна	Ефіопія
Уряд
- Мер	Кума Демекса
Площа
- Повна	526,99 км²
Висота над р.м.	2355 м
Населення (2012)
- Усього	3 041 002
- Густота	5770,5/км²
Часовий пояс	UTC +3
Аддис-Абеба

Місто розташоване на Ефіопському нагір'ї, на висоті понад 2400 м, біля підніжжя та на схилах гори Ентото. Аддис-Абеба є найбільшою столицею країни без прямого виходу до моря. Місто часто називають «столицею Африки» або «Парижем Африки» через її історичне, політичне та дипломатичне значення для континенту.

Remove ads

Історія

Аддис-Абеба була заснована в 1887 році імператором Менеліком II як столиця королівства Шоа. З 1889 року — столиця Ефіопії.

В травні 1936 року під час Другої італо-ефіопської війни місто захоплене італійськими військами. З 1936 по 1941 роки Аддис-Абеба була столицею Італійської Східної Африки. Звільнене ефіопськими партизанами 6 квітня 1941 року.

У травні 1963 року в Аддис-Абебі пройшла конференція голів держав та урядів африканських країн, на якій була створена Організація Африканської Єдності (ОАЕ). У 2002 році ОАЕ була розпущена, а натомість засновано Африканський союз зі штаб-квартирою в Аддис-Абебі.

Місто — резиденція Економічної комісії ООН для Африки (з 1958) та ОАЄ (з 1963).

Народні виступи в Аддис-Абебі проти феодально-монархічного режиму в 1974 році стали початком національно-демократичної революції в Ефіопії.

Remove ads

Клімат

Узагальнити

Перспектива

Клімат помірно теплий. Середні температури січня +23 °C, липня +20 °C. Опадів випадає понад 1200 мм за рік.

Більше інформації Клімат Аддис-Абеби, Показник ...

Клімат Аддис-Абеби
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	30	28	30	29	30	29	29	32	28	27	30	28	32
Середній максимум, °C	23,5	24,5	25,4	24,8	25,2	23,4	20,7	20,7	21,7	22,7	23,0	22,9	23,2
Середня температура, °C	15,4	16,6	17,9	17,9	18,0	17,0	15,9	15,8	16,2	15,7	14,8	14,9	16,3
Середній мінімум, °C	7,4	8,7	10,5	11,1	10,8	10,6	11,1	11,0	10,7	8,7	6,7	7,0	9,5
Абсолютний мінімум, °C	1	1	3	6	6	1	0	6	4	2	0	0	0
Норма опадів, мм	13	30	58	82	84	138	280	290	149	27	7	7	1165
Днів з опадами	3	5	7	10	10	20	27	26	18	4	1	1	132
Вологість повітря, %	47	51.5	47.5	54.5	53	67.5	79.5	79	71.5	47.5	48	45.5	57.7
Джерело: World Meteorological Organisation (UN)(precipitation),^[1] Climate-Data.org for mean temperatures^[2]^[3] BBC Weather for humidity and sunshine,^[4] National Meteorological Agency^[5]

Remove ads

Архітектура

Узагальнити

Перспектива

Перші великі будівлі

Великий палац із рисами північно-індійської архітектури (1894) — індійські зодчі на чолі з Хаджі Каваса із Пешавара. Палац має тронний зал із покриттям на 34 розписаних стовпи, з розписом та обробленням мармурові стіни та кольорові вітражі (1897).
Новий палац у стилі неокласицизму (кінець XIX — початок XX століття) — італійський інженер Капуччі, архітектор Е. Камец.
Собор святого Георгія (Киддус-Гійоргіс; кінець XIX століття) — грецький архітектор Орфаніс, італійський інженер Кастанья. Собор у проєкції має форму восьмикутника. Стиль — неокласицизм. Реставрований в 1950-х роках. Розписаний такими майстрами, як Афеворк Текле та Мінаф Хируй.
Готель «Итеге» та школа (1907).
Приблизно 200 будинків європейського типу (1911—1912).

Будівлі 1920—1930-х років

Залізничний вокзал (1929) — французький архітектор П. Барріа.
Національний палац (1934) — архітектор Е. Камец.
Собор Святої Трійці (Мекане Силласе; 1941) — в стилі необароко. Розписи Але Фелеге Селам (1940-ві).

План забудови в 1950-х роках

В 1954—1956-х роках затверджений план реконструкції міста — англійський архітектор Л. П. Аберкромбі. План був допрацьований в 1958 році. В основі плану — неправильний овал, довга ось якого має меридіональний напрямок. Площа міста становить 215 км², капітальних будівель 30 км², інша забудова сільського характеру, в основному одноповерхова — кам'яні, дерев'яні та глиняні будинки. У східній частині — урядова зона, у західній — комерційна, де знаходяться Великий ринок, промислові підприємства, діловий центр.

Забудова в 1950—1980-ті роки

У цей період Аддис-Абеба зростала в бік аеропорту. Були збудовані:

Національний театр на площі Адуа (1955) — французькі архітектор А. Шомет, скульптор Ш. Моссіон, художник-монументаліст А. Леже. Перед театром статуя лева — символ ефіопської державності
Національний університет (1950—1960-ті) — англійський архітектор Г. К. Фаллек. Має 17 корпусів, школа мистецтв, будівельний факультет, бібліотека, музей
Комплекс ліцею Гебре Марьям із врізаним у схил пагорба стадіоном (1960) — архітектор А. Шомет
Аеропорт з витягнутим скляним фасадом (1960)
Дім Африки (1961) — вітраж площею 150 м² по ескізу Афеворка Текле
Муніципалітет (1965)
Національний банк (1973—1976) — італійські архітектор А.Медзедімі, інженер М.Фанано та ін.
Телевізійний центр (1965)
Торгова палата (1965)
Будівля Міністерства іноземних справ у формі човна з шестигранними лотками сонцерізів на фасаді (1966) — З. Енав та М. Тедрос
Поштамт
Лікарня
Шпиталь Деджазмач Бальча — на 553 місця
Готель «Вебі-Шебелі» (1970-ті) — югославські архітектори Б.Петровіч, З.Драгайловіч, Х.Юстіч

Пам'ятники

Кінна статуя Менеліка II на однойменній площі (1894)
Монумент звільнення від італійської окупації на площі 27 Меггабіт
Пам'ятник жертвам фашизму на площі 12 Єкатіт (1955) — югославський скульптор А. Августінчич
Бронзовий пам'ятник В. І. Леніну (1983) — радянський скульптор Р. Х. Мурадян, архітектор І. М.Студенікін
Монумент «Наша боротьба» (1984)
Пам'ятник Карлу Марксу (1984) — німецький архітектор Й. Ястрам

Remove ads

Освіта та культура

Місто має університет, кілька технічних та інших спеціальних училищ. Національний архів та бібліотека Ефіопії та кілька інших бібліотек. Національний театр.

Археологічний музей (1907), музей Інституту ефіопських досліджень (1952) з колекцією кераміки та традиційним живописом XIV—XX століття, Національний музей (1954) з традиційним та сучасним живописом, декоративно-прикладним мистецтвом.