Правові основи організації, охорони та ефективного використання національних природних парків України, як частини природно-заповідного фонду України, визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».[4]
Цей перелік побудований за алфавітним порядком.
лиману. Заповідна акваторія Сиваша є системою відкритих неглибоких водойм із розчленованою береговою лінією. На островах поширена ксерофільна і галофільна степова рослинність
Парк знаходиться на Кінбурнському півострові та омивається водами Дніпровсько-Бузького лиману та Чорного моря, утворюючи нескінченні піщані пляжі й відому Кінбурнську косу. Типові ландшафти Парку: піски, степова рослинність, велика кількість озер.
Розташований на лівому березі Канівського водосховища. Являє собою гарний віковий субір, з домінуванням сосни у першому ярусі, дубом у другому та підліском з горішника, крушини та ін. Прибережні острови мають типові вільхові ліси, і оточені рогозом та очеретом, заростями жовтих глечиків та іншої водної рослинності.
Букові та буково-ялицеві праліси Карпат, унікальні луки та верхові болота, одне з яких болото «Надсяння», зараховане до переліку Рамсарських угідь та має міжнародне значення. Вздовж усього парку пролягають низькогірні та середньогірні хребти, на які відкривається панорама з найвищої вершини Львівської області – гори Пікуй.
Гранітний каньйон Південного Бугу зі склеями та порогами, утвореними виходами Українського кристалічного щита. Зростають унікальні реліктові рослини – смілка бузька та мерингія бузька.
Територія колишнього Каховського водосховища з піщаними пляжами та дніпровськими крутосхилами. Тут збереглися плавневі ліси, залишки Кінсько-Дніпровських плавнів.
Найбільш віддалена і важкодоступна частина Українських Карпат. Тут на поверхню виходять найдавніші метаморфічні утворення, перекриті осадовим палеозойським та мезозойським чохлом. На схилах хребтів трапляються виходи юрських вапнякових брил, що створюють екзотичні краєвиди. Тут зростають найцінніші праліси та субальпійські луки, знаходяться витоки річок Білого й Чорного Черемошів.
Парк знаходиться в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Українських Карпат та Передкарпаття та репрезентує природу і ландшафти різних висотних поясів. 95% території парку займають ліси. Місцеву флору формують близько 960 видів рослин, з них 40 червонокнижних та багато реліктових. 62 види з місцевої фауни є червонокнижними і 11 занесені до Червоного списку Європи.
Розташований на стику Опілля, Галицької улоговини та Передкарпаття, а також вздовж річки Дністер та пониззя його приток. Тут є лісові урочища, водно-болотні угіддя, лучно-степові ділянки та геологічні утворення, що сприяє збереженню унікального генофонду рослинного і тваринного світу. У рослинному покриві та серед представників фауни трапляються як подільські, так і карпатські види. У парку виявлено 45 видів рослин і 37 видів тварин, занесених до Червоної книги України, зокрема одна з найбільш рідкісних орхідей України — офрис бджолоносний.
Парк розташований в лісистій частині Покутсько-Буковинських Карпат. Особливо цінними є праліси та старовікові ліси. У цих лісах мешкають олені, козулі, кабани, зрідка трапляються бурі ведмеді, рисі, коти лісові. У парку виявили 999 видів грибів і грибоподібних організмів, з яких 19 – занесені до Червоної книги України.
Central & Eastern Europe, Caucasus, and Central Asia Environmental Information Programme «Заповедники и Национальные Природные Парки Украины», Мапа з позначенням природоохоронних територій України(рос.)(Перевірено 16 серпня 2011)
Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч. 2. Національні природні парки / Під ред. В.А. Онищенка, Т.Л. Андрієнко; Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Інститут екології Карпат НАН України, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича та ін. - К.: Фітосоціоцентр, 2012. – 580 с. (34,9 ум.-др. арк.). – 300 прим. – ISBN 978-966-306-165-3.
_04.jpg)
