Наяда (супутник)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Наяда (значення).

Наяда (англ. Naiad, дав.-гр. Ναϊάς) — внутрішній супутник планети Нептун. Назва утворена від наяд — німф джерел та струмків із грецької міфології. Також позначається як Нептун III^[4].

Наяда

Наяда або Таласа (роздільна здатність знімку не дозволяє встановити), знімок Вояджер-2. Фотографія розмита через велику відстань і високу швидкість апарату, тому супутник виглядає «видовженим».
Дані про відкриття
Дата відкриття	вересень 1989
Першовідкривачі	Р. Терріл / «Вояджер-2»[1]
Орбітальні характеристики
Епоха: 1989-08-18
Велика піввісь	48 227 ± 1 км[2]
Ексцентриситет	0,000362 ± 0,000301[2]
Період обертання	0,294396 доби[2]
Нахил орбіти	4,7455 ± 0,0317° (до площини Лапласа)[2]
Супутник	Нептуна
Фізичні характеристики
Розміри	96×60×52 км[3]
Середній радіус	33 ± 3 км[3]
Маса	~2,0× 1017 кг (оцінка)
Середня густина	~1,3 г/см3 (предбачається)
Альбедо	0,072[3]

Історія відкриття

Наяда була відкрита у вересні 1989 року за знімками, зробленими апаратом «Вояджер-2»^[5]. Про відкриття було оголошено 29 вересня 1989 року, а текст повідомляє про 25 зображення, отримані протягом 11 днів, таким чином, відкриття відбулося незадовго до 18 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/1989 N 6^[6]. Власна назва була надана 16 вересня 1991 року^[7].

Характеристики

Наяда має неправильну (несферичну) форму. Жодних слідів геологічної активності не виявлено. Імовірно, Наяда, як й інші супутники на орбітах нижче Тритона, сформувалася з уламків деяких супутників Нептуна, що зруйнувалися у результаті зіткнень, викликаних збуреннями від Тритона після його захоплення Нептуном на початкову орбіту з високим ексцентриситетом^[8].

Наяда обертається нижче синхронної навколонептунової орбіти, внаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через впливи припливних сил. Відстань орбіти від верхньої межі хмарного шару приблизно 23 500 км. З часом вона може бути поглинена Нептуном або зруйнується через припливне розтягування та утворити кільце при досягненні межі Роша.

Після «Вояджера-2» система Нептуна довгий час досліджувалася наземними обсерваторіями та космічним телескопом «Габбл». У липні 2002 — жовтні 2003 року проводилися спостереження з Обсерваторії ім. В. М. Кека із застосуванням адаптивної оптики, і легко були виявлені чотири великі внутрішні супутники Нептуна. Таласа була виявлена після обробки зображень, а Наяду виявити не вдалося^[9]. Телескоп «Габбл» здатен виявляти всі відомі супутники. Незважаючи на це, з його допомогою також вдалося отримати знімки п'яти внутрішніх супутників, окрім Наяди. Вважають, що в ефемеридах Наяди містяться суттєві похибки^[10].

У 2013 році супутник був знайдений на знімках телескопа Габбл та спочатку вважався новою планетою^[5]. Орбіта місяця не зрозумілим чином змінилася, що створило труднощі для її виявлення^[5].