Неволов Василь Васильович

Василь Васильович Неволов (нар. 5 вересня 1948, с. Кудашівка, нині Камߴянського району Дніпропетровської обл.) — український письменник, драматург, перекладач, театрознавець. Кандидат мистецтвознавства (1988), професор (1999). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член НСТДУ (1975), НСЖУ (1985), НСПУ (1997).

Неволов Василь Васильович
Народився	5 вересня 1948(1948-09-05) (77 років)  Кудашівка, Криничанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник, драматург, перекладач, театрознавець
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1966) і Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1974)
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди	Медаль Медаль «За працю і звитягу» Літературно-мистецька премія ім. І. Котляревського

Життєпис

Народився 5 вересня 1948 у селі Кудашівка Дніпропетровської області^[1].

У 1966 році закінчив з відзнакою Дніпропетровське державне театральне училище. Після закінчення керував народним театром на Житомирщині. Служив в армії^[2].

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1974), де в 1976—2000 викладав.

В 1978 році закінчив аспірантуру цього ж інституту. У 1988 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Театральне мистецтво» (тема «Театральний процес на Україні і критика 70-х років»).

• 2001—2005 — професор Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв^[3].
• Від 2006 — професор кафедри теорії та історії мистецтв Київського університету культури і мистецтв, водночас від 2005 — проректор з наукової роботи, професор Інституту екранних мистецтв (Київ)^[2].

Впродовж 1988—2003 і 2006—2008 років працював у центральному апараті Міністерства культури та мистецтв України на посадах старшого, провідного, головного інспектора відділу театрів, головного редактора репертуарно-редакційної колегії з драматургії, головного спеціаліста-головного редактора, начальника відділу-заступника начальника Управління з питань мистецтв, в.о. начальника Управління, начальником Управління мовної політики^[2].

Громадська діяльність

З 1976 року — член Українського театрального товариства (згодом — Національної спілки театральних діячів України), з 1985 року — член Спілки журналістів України, з 1997 року — член Національної спілки письменників України^[2].

Голова Київської організації товариства «Знання» України (від 2016)^[3].

Керівник творчого об'єднання драматургів Київської організації Національної спілки письменників України.^[4]

Творчість

Автор низки публікацій в мистецьких альманахах, часописах, збірниках, автор семи оригінальних п'єс і 25 перекладів п'єс різних мов^[2].

Автор пߴєс «Чорнобиль» (інша назва — «Полин», 1995, Львівський драматичний театр Прикарпатського військового округу), «Біс плоті» (2000, спільно з О. Дзекуном, Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка) та ін., наукових розвідок із питань теорії та історії театру, драматургії, зокрема монографії «Театраль­ный процесс на Украине и критика семидесятых годов» (Мос­ква, 1987), книги «Творчі мандри. Перезавантаження. Життєві нотатки подорожнього» (К., 2018)^[3].

У творчому доробку — низка перекладів п'єс із російської, німецької, болгарської, французької, чеської мов, поставлених на сценах київського, одеського, харківського, рівненського драматичних театрів. Очолював і був членом журі багатьох міжнародних і всеукраїнських театральних фестивалів^[3][5].

Бібліографія

• Василь Неволов. Творчі мандри «нетипового» чиновника. — Київ, 2014. — 185 с.
• Українська культура:дискурси та дискусії ХХІ століття, монографія, Київ, 2015
• Василь Неволов. Творчі мандри. Перезавантаження: Життєві нотатки подорожнього. — Київ : «Знання України», 2018. — 167 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-316-433-5.
• Василь Неволов. Поки перо рука тримає…: збірка п'єс. — Київ : «Саміт-книга», 2020. — 272 с.^[6]
• Василь Неволов. Творчі мандри через роки…. — Київ : «Знання України», 2023. — С. 248. — 300 прим. — ISBN 978-966-316-501-1.

Фільмографія

• 2022 — «Мельпомена у вогні» (документальний)^[1]
• 2023 — «Ти мене любиш?»; реж. Антоніна Ноябрьова — Василь Васильович, дідусь^[1]

Нагороди

• 1999 — Літературно-мистецька премія ім. І. Котляревського^[3]
• 2000 — Заслужений діяч мистецтв України
• 2008 — Медаль «За працю і звитягу»^[7]
• 2022 — Всеукраїнська літературно-мистецька премія «Київська книга року» (У номінації «Література у галузі театрального мистецтва»)^[8]