Нейтральна зона (Україна — РСФРР)

«Нейтральна зона» — умовна назва території між радянською Росією та Україною, що існувала у 1918 році.

Демаркаційна лінія та нейтральна зона між Україною та радянською Росією

Згідно із 6-ю статтею Берестейського мирного договору РСФРР з країнами Четверного союзу 3 березня 1918 уряд РСФРР зобов'язувався вивести з території України свої війська, визнати Українську Народну Республіку й розпочати мирні переговори. Спроби більшовиків зберегти контроль хоча б над частиною України зазнали невдачі, а загроза перенесення бойових дій на територію Росії змусила РНК РСФРР запропонувати українському урядові «припинити стан війни між двома державами і визнати окремою угодою наші кордони і наші правові відносини».

На переговорах про перемир'я, що проходили між українсько-німецькою та радянською військовими делегаціями в травні 1918 на ст. Коренєво (Коренєво поблизу Курська), зокрема, була визначена лінія розмежування між військовими силами сторін. Вона була завширшки 10—40 км від лінії Сураж—Унеча—Стародуб—Новгород-Сіверський—Глухів—Рильськ—Колонтаївка—Суджа—Беленихіно—Куп'янськ. Згідно з угодою з цієї території мали бути виведені військові частини обох сторін. Саме ця територія і отримала назву «Нейтральна зона»

Радянський уряд активно використовував «нейтральну зону» як для викачування збіжжя, так і для підготовки захоплення України. Саме сюди влітку і восени 1918 відступали з території України пробільшовицькі повстанські загони, які зазнали поразки під час антигетьманського повстання. 22 вересня ЦВРК віддав наказ про створення на базі цих загонів 2-х дивізій, які були сформовані до кінця жовтня. Вони склали ядро Групи військ Курського напрямку (фактично — Українського фронту), який був створений за рішенням (наказом) РНК РСФРР у листопаді 1918. Взимку 1918 ці дивізії були на вістрі більшовицького наступу на Україну.

Після капітуляції Німеччини та анулювання радянською Росією Берестейського миру «Нейтральна зона» перестала існувати.

Джерела та література

• Ганжа О. І.. «Нейтральна зона» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 358. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Анто­нов-Овсе­ен­ко В. А. Запи­ски о граж­данской войне, т. 1. М.—Л., 1924
• Гражданская война на Укра­ине. 1918—1920: Сборник до­ку­ментов и ма­те­ри­алов, т. 1, кн. 1. К., 1967
• Боєчко В. Д., Ганжа О. І., Захарчук Б. І.. Кор­до­ни Укра­ї­ни: істо­рична ре­троспек­ти­ва та су­ча­сний стан. К., 1994. — 168 с.
• Мир­ні пе­ре­го­во­ри між Укра­їнською Дер­жа­вою та РСФРР 1918: Про­то­ко­ли і стено­грами пленарних за­сі­дань. К.—Нью-Йорк—Фі­ла­дель­фія, 1999
• Бой­ко О. Д. Фор­му­вання те­ри­то­рії Укра­їнської не­залеж­ної держа­ви в ча­си Укра­їнської ре­во­лю­ції. К., 2007. — 63 с.