Ненадо Володимир Спиридонович

Володимир Спиридонович Нена́до (16 березня 1935, Козулька — 13 серпня 1981, Харків) — український радянський графік і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1965 року^[1].

Ненадо Володимир Спиридонович
Народження	16 березня 1935(1935-03-16)  Козулька, Красноярський край, РСФРР, СРСР
Смерть	13 серпня 1981(1981-08-13) (46 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР  (автомобільна аварія )
Країна	СРСР
Навчання	Харківський художній інститут (1962)
Вчитель	Бондаренко Григорій Антонович і Мироненко Василь Федорович
Діяльність	графік, викладач
Відомі учні	Бабак В’ячеслав Петрович, Векленко Олег Анатолійович, Гнатченко Микола Петрович, Дяченко Анатолій Давидович, Звольський Віктор Альфонсович, Любавін Ігор Юрійович, Сергеєва Ганна Геннадіївна, Сіробаба Микола Васильович, Яхін Ільдан Ізмаїлович, Безуглов Володимир Васильович, Лашко Василь Михайлович і Кузьменко Анатолій Федорович
Працівник	Харківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут
Член	Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 16 березня 1935 року на станції Козульці (нині селище міського типу Красноярського краю Росії) в сім'ї робітника. У 1954 році закінчив Біробіджанське художньо-графічне училище, а потім рік викладав у ньому^[2]. Упродовж 1956—1962 років навчався на графічному факультеті Харківського художнього інституту, був учнем Григорія Бондаренка і Василя Мироненка^[1]. Дипломна робота — цикли ліногравюр до роману «Кров людська — не водиця» Михайла Стельмаха^[2].

З 1962 року викладав у Харківському художньому інституті/Харківському художньо-промисловому інституті (доцент з 1973 року). Серед учнів: В'ячеслав Бабак, Олег Векленко, Микола Гнатченко, Анатолій Дяченко, Віктор Звольський, Ігор Любавін, Ганна Сергеєва, Микола Сіробаба, Ільдан Яхін. Мешкав у Харкові в будинку на вулиці Кооперативній, № 18/20, квартира № 13. Загинув у автокатастрофі у Харкові 13 серпня 1981 року.

Творчість

Працював у галузях станкової та книжкової графіки, в техніках ліногравюри та офорта. Серед робіт:

графічні серії

• «За мотивами творів Тараса Шевченка» (1964);
• «Африка — африканцям» (1965);
• «Реквієм» (1968);
• «По В'єтнаму» (1969);

лінорити

• «Прометей» (1965);
• «Жертва» (1965);
• «Горе» (1965);

офорти

• «До життя» (1972);
• «Ноктюрн» (1972).

Автор триптиха за мотивами роману «Десять днів, що потрясли світ» Джона Ріда (1963).

Брав участь у республіканських виставках з 1963 року, всесоюзних — з 1962 року, зарубіжних — з 1965 року (у 1967 році нагороджений срібною медаллю Міжнародної виставки книжкового мистецтва в Лейпцигу). Персональні виставки відбулися у Ханої у 1970 році, Києві у 1987 році та Харкові у 1988 році.