Векленко Олег Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Векленко.

Олег Анатолійович Ве́кленко (нар. 17 серпня 1950, Бурея) — український графік, художник-дизайнер, педагог; член Спілки художників України з 1983 року; президент Міжнародної триєнале екологічного плаката і графіки «4-й Блок» з 1991 року; член-кореспондент з 2009 року та дійсний член з 2017 року Національної академії мистецтв України^[1].

Векленко Олег Анатолійович
Народження	17 серпня 1950(1950-08-17) (75 років)  Бурея, Бурейський район, Амурська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	плакат і книжкова графіка
Навчання	Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Вчитель	Сизиков Валентин Васильович, Мартинець Олександр Васильович і Ненадо Володимир Спиридонович
Діяльність	графік
Працівник	Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Член	Національна спілка художників України і Національна академія мистецтв України
Нагороди

Біографія

Народився 17 серпня 1950 року в селищі міського типу Буреї Бурейського району Амурської області РРФСР СРСР (тепер Росія). У 1972 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут за спеціальністю «Промислове мистецтво»^[1] (викладачі Валентин Сизиков, Олександр Мартинець, Володимир Ненадо).

З 1977 року — викладач, старший викладач, доцент з 1990 року кафедри графічного дизайну Харківського художньо-промислового інституту, професор з 1993 року. Впродовж 2000–2003 років завідувавав кафедрою графічного дизайну Харківської державної академії дизайну і мистецтв, а з 2004 року — професор цієї ж кафедри^[1]. Автор методичних посібників для спеціалізації «Графічний дизайн»^[1].

Творчість

Працює у галузі плаката, станкової і книжкової графіки, у галузі рекламної графіки на основі комп'ютерних технологій та сучасного дизайну, де створив власний стиль. Серед робіт:

• серія портретів ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (1986—1989);

плакати

• «Гонка озброєнь — загроза миру» (1982, Музей плаката у Лахті, Фінляндія);
• «…І землю, і пісню свої — захистим!» (1985);
• «Завтра буде пізно! Допоможіть дітям Чорнобиля сьогодні» (1992);
• «26. 04. 86. Поможи!» (1993);

живопис;

• «Чайки у скелях» (1990);
• «Ольвія» (1990);
• «Луки на заході сонця» (1990);
• «Сріблясті сутінки. Карелія» (1992);

театральні афіші до опер

• «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського (1982);
• «Кармен» Жоржа Бізе (1982);

оформлення книг

• «Синам у дорогу» М. Чорного (Харків, 1979);
• «Полтавські самоцвіти» В. Фурмана (1982);
• збірка оповідань «Орлята» (Харків, 1987);
• «Хуже радиации» С. Мирного (Харків, 2001);

графічні серії

• «Ласпі» (1990);
• «Сухі квіти» (1990);
• «Вода і камінь» (1991);
• «Пейзажі Карелії» (1992—1996);
• «Похмурий день. Озеро Онега» (1994);
• «Ісихея» (1996);
• «Небесна феєрія» (1996);
• «Знаки» (2000);

дизайнерські проєкти

• розробка графічного стилю «Всеукраїнського трієнале мистецтв» (Київ, 1998);
• дизайн ювілейного альбому-каталогу до 60-річчя Харківської організації Національної спілки художників України «Мистецькі шляхи Харківщини» (1998);
• дизайн альбому харківських живописців «Ідеальний пейзаж» (2005);
• розробка графічного стилю видань Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (2007).

Брав участь у міжнародних мистецьких виставках з 1993 року. Персональні виставки пройшли у Харкові у 1998 і 2000 роках.

Окремі роботи зберігаються у Харківському художньому музеї.

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1986 року;
• Лауреат муніципальної премії імені Василя Єрмілова (2006);
• Лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів дизайну.
• Нагороджений Золотою медаллю Академії мистецтв України (2006)^[1].