Неомейнонгіанська метаонтологія Теренса Парсонса

Неомейнонгіанська метаонтологія Теренса Парсонса — неомейнонгіанська метаонтологічна теорія Теренса Парсонса, яка відмовляється від ортодоксичного куайнівського заперечення неіснуючих об'єктів.^[1] Центральним у цій теорії є визнання, що поряд із реально існуючими об'єктами існує також необмежена множина неіснуючих конкретних об'єктів.^[2]

Історичний контекст

Парсонс сформулював свою метаонтологію як відповідь на критику мейнонгіанської концепції з боку Рассела і Куайна.^[1][3]

Основні положення

• Визнання неіснуючих об'єктів Теорія Парсонса стверджує, що існують об'єкти, які не існують в традиційному розумінні (єдинороги, золоті гори, Пегас, Шерлок Холмс тощо), але все ж «є» в метафізичному сенсі.

• Ортодоксія щодо реальних об'єктів Парсонс зберігає традиційне розуміння «існування» для звичних фізичних об'єктів, але розширює онтологію за рахунок нових «неіснуючих» об'єктів.^[1]

Механізм побудови об'єктів

• Парсонс виходить із припущення, що жодні два реальні об'єкти не мають абсолютно однакових нуклеарних властивостей.
• Відповідно, кожному реальному об'єкту відповідає унікальна множина цих властивостей.

• Далі список множин властивостей можна продовжити будь-якими непустими наборами нуклеарних властивостей, що не належать жодному реальному об'єкту. Наприклад, множина {золотистість, гористість} відповідає «золотій горі».^[1]

Парсонівський принцип «згортання»

Щоб формалізувати співвідношення властивостей і об'єктів, Парсонс вводить Парсоновський принцип згортання (ППЗ):

Для будь‑якого множини нуклеарних властивостей існує об'єкт, який має всі властивості з цього множини і не має жодних інших нуклеарних властивостей.^[1]

Нуклеарні vs екстрануклеарні властивості

• Нуклеарні властивості — фундаментальні (наприклад, «бути синім», «бути гористим», «бути квадратним»).
• Екстрануклеарні властивості — другорядні (наприклад, «існувати»), які виключаються з дії ППС, аби уникнути утворення «існуючих» неіснуючих об'єктів.^[1][4][5]

Поняття повноти та неповноти

• Об'єкт вважається повним, якщо для кожної нуклеарної властивості він має або цю властивість, або її нуклеарне заперечення.
• Усі реальні об'єкти є повними, тоді як неіснуючі об'єкти можуть бути неповними: вони мають лише ті нуклеарні властивості, які експліцитно вказані, і не мають ні властивості, ні її заперечення для інших випадків.^[1]