Несвіцький Олександр Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Несвіцький.

Олександр Олександрович Несвіцький (21 липня 1855(18550721), Кременчук, Полтавська губернія — 16 квітня 1942, Полтава) — український громадський діяч, лікар, хронікер.

Несвіцький Олександр Олександрович
Народився	21 липня 1855(1855-07-21)  Кременчук, Полтавська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	16 квітня 1942(1942-04-16) (86 років)  Полтава, Українська РСР, СРСР
Поховання	Монастирське кладовище (Полтава)
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	лікар
Alma mater	Імператорська медико-хірургічна академіяd Імператорський університет Святого Володимира
Галузь	медицина
Партія	Конституційно-демократична партія
Нагороди	Герой Праці
Несвіцький Олександр Олександрович у Вікісховищі

Ранні роки та освіта

Олександр Несвіцький народився 21 липня 1855 року в місті Кременчук Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Його батько був міським архітектором.

Студент О. Несвіцький (посередині) зі студентами Дмитром та Михайлом Білявськими. 28 лютого 1876

Освіту здобув у Полтавській гімназії. Після цього Олександр вступив до Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. На п'ятому курсі його заарештували за активну участь у студентському революційному русі, а пізніше — вислали із Санкт-Петербурга та відрахували з академії. Він вступив до Київського університету Святого Володимира, який закінчив 1882 року з дипломом лікаря.

Лікарська діяльність

Лікарську практику з 1880 року проходив у загоні з боротьби з епідемією дифтериту в Полтавській губернії, працюючи його завідувачем.

Після завершення навчання Несвіцький вступив на службу земським лікарем у Кременчуці. 1902 року разом із родиною він переїхав до Полтави, де працював міським лікарем, лікарем-консультантом внутрішніх хвороб при інституті шляхетних дівчат. У місті Несвіцький організував безкоштовну амбулаторію, якою керував понад 30 років. Після цього він керував амбулаторією трикотажної фабрики. У дитячих навчальних закладах Несвіцький започаткував санітарно-гігієнічний нагляд^[1]. Також він запровадив ведення паперових карток пацієнта. Загалом Олександр Несвіцький пропрацював лікарем 61 рік.

Несвіцький був автором наукових праць та статей з медицини.

Громадська діяльність

Несвіцький входив до Конституційно-демократичної партії. Брав участь в організації сільських кооперативів, дитячих ясел, шкіл. Був обраний членом повітової вчительської ради.

Під час Української революції та національно-визвольних змагань 1917—1921 років Олександр Несвіцький занотовував події, що відбувалися в Полтаві, до свого щоденника. На початку 1990-х років рукопис віднайшов робітник Микола Пелих серед макулатури. 1995 року твір опублікував Державний архів Полтавської області під назвою «Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922»^[2].

За участь у громадському житті в радянські часи Несвіцького визнали ветераном праці, а його ім'я занесли на Червону дошку пошани. Полтавська окружна рада профспілок присвоїла йому звання «Героя праці».

Останні роки

1938 року Полтавське обласне управління НКВС сфабрикувало проти Несвіцького та його дочки Лідії справу за начебто організацію комітету з надання допомоги арештованим та їхнім сім'ям.

Помер 16 квітня 1942 року в окупованій нацистами Полтаві від інфаркту міокарда^[2]. Був похований на Монастирському цвинтарі. 9 грудня 2022 року на Монастирському цвинтарі віднайдено могилу Олександра Несвіцького^[3].

Родина

Олександр Несвіцький був одружений із Марією Ерастівною (Ерастимівною). У шлюбі народилися сини Олександр і Борис та донька Лідія^[4].

• 
  Родина полтавського лікаря Олександра Несвіцького. Зліва направо сидять: дочка Лідія, О. О. Несвіцький, дружина Марія Ерастівна, син Борис; стоїть син Олександр. Фотографія 1915 року
• 
  Лікар Олександр Несвіцький із сином Олександром у Полтаві

Вшанування пам'яті

У Полтаві запропоновано встановити меморіальну дошкуна честь Олександра Несвіцького^[1].

За результатами онлайн-голосування, проведеного серед мешканців Полтави 14-28 серпня 2023 року, за перейменування вулиці Герцена на вулицю Олександра Несвіцького висловилася більшість учасників (42,6 %)^[5]. 26 січня 2024 року рішення про перейменування ухвалила Полтавська міська рада^[6].

Праці

Олександр Несвіцький був автором наукових праць на санітарно-лікарські теми у тогочасних періодичних виданнях^[7].

• «Исследование гигиенической обстановки народных школ Кременчугского уезда» («Вестник общественной гигиены, судебной и практической медицины», 1893 та окремо)
• «Ящур у человека» (журнал «Врач», 1891)
• «Меры для борьбы с эпидемией дифтерита» (1890)
• «Земская ветеринарная помощь» («Вестник южно-русского. животноводства», 1908)
• «Медико-статистический отчёт о движении населения и о состоянии земской медицины в Кременчугском уезде» (1898)
• «К вопросу о земской медицине в Кременчугском уезде» (1898)
• «Чума» (1910)