Никодим (Кротков)

Никодим (Микола Кротков) (рос. Николай Васильевич Кротков; 29 жовтня 1868 — 21 серпня 1938) — український і російський церковний діяч, архієпископ Костромський Російської православної церкви. Противник автокефалії українського православ'я. Репресований радянською владою. 2000 року зарахований Російською православною церквою до лику священномученик.

Архієпископ Никодим
Єпископ Аккерманський Никодим. Фото 1908 року.
Альма-матер:	Костромська духовна семінарія і Київська духовна академія
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	рос. Николай Васильевич Кротков
Народження:	11 грудня 1868(1868-12-11)  Нерехтський повітd, Костромська губернія, Російська імперія
Смерть:	21 серпня 1938(1938-08-21) (69 років)  Ярославль, РРФСР, СРСР
Чернецтво:	1899

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Никодим.

Біографія

Народився в сім'ї російського священика Костромської єпархії. 1889 року закінчив Костромську духовну семінарію і призначений вчителем до парафіяльної школи.

1896 року вступив до Київської духовної академії. 13 серпня 1899 року, на 4-му курсі академії, пострижений в чернецтво. 1900 року закінчив академію зі ступенем кандитат богослов’я. 1905 року працював ректором Псковської духовної семінарії. 11 листопада 1907 року хіротонізований в єпископа Аккерманського, вікарія Кишинівської єпархії. З 16 листопада 1911 року — єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії.

29 квітня 1918 року миропомазав Павла Скоропадського на гетьманство в Софійському соборі та провів молебень на Софійській площі в Києві. За гетьманства Скоропадського виступав проти ідеї надання українському православ'ю автокефалії. Пізніше позицію окреслював так:

Я стояв за єдину неподільну Церкву і Батьківщину, попри те, яка в ній буде влада[1] Оригінальний текст (рос.) Я стоял за единую неделимую Церковь и Родину, невзирая на то, какая в ней будет власть.

З 1921 року — єпископ Таврійський і Сімферопольський. 1922 року — зведений в сан архієпископа. В 1922—1932 роках був ув'язнений в таборах. З 10 червня 1932 року призначений архієпископом Костромським. 2 січня 1937 року звільнений на спокій і репресований. Помер у в'язниці.

Оцінка

Павло Скоропадський. Спогади:

Коли я повернувся додому, Безакі повідомили мені, що архієпископ Никодим, який заміняв митрополита після вбивства преосвященного Володимира, приїде ввечері. Дійсно, Никодим ввечері приїхав. Я його майже не знав і не мав поняття про його спрямування. Згодом, — маючи можливість на початку гетьманства бачити його досить часто, я шкодував, що, за його чернечих, можливо, чеснот, у нас на Україні на чолі церкви був цей архіпастир. Можливо, якби був інший, більш здатний розібратися в тій тяжкій драмі, яка у нас відбувалася в церковному житті, ми уникли б багато помилок. Я з ним довго розмовляв, присвятив його в сутність перевороту; він мене благословив Оригінальний текст (рос.) Когда я вернулся домой, Безаки сообщили мне, что заменяющий митрополита после убийства преосвященного Владимира архиепископ Никодим приедет вечером. Действительно, Никодим вечером приехал. Я его почти не знал и не имел понятия о его направлении. Впоследствии,- имея возможность в начале гетманства видеть его довольно часто, я жалел, что, при его монашеских, может быть, достоинствах, у нас на Украине во главе церкви был этот архипастырь. Может быть, если бы был другой, более способный разобраться в той тяжелой драме, которая у нас происходила в церковной жизни, мы избежали бы много ошибок. Я с ним долго разговаривал, посвятил его в сущность переворота; он меня благословил.