Никола Вапцаров

Никола Йонков Вапцаров, (болг. Никола Йонков Вапцаров; 7 грудня 1909 — 23 липня 1942) — болгарський поет. Адепт комуністичних ідей у міжвоєнній Болгарії, зокрема й лівої концепції «македонізму». З 1940-их років — сталініст, організатор лівих диверсійних загонів під час Другої світової війни. Засуджений до смертної кари за підготовку терористичних актів.

Нікола Вапцаров
Никола Вапцаров
Ім'я при народженні	болг. Никола Йонков Вапцаров
Народився	24 листопада (7 грудня) 1909(1909-12-07) Банско, Османська імперія
Помер	23 липня 1942(1942-07-23) (32 роки) Софія, Болгарія ·вогнепальна рана
Поховання	Центральний цвинтар Софії
Громадянство
Національність	болгари[1][2][3]
Діяльність	поет, активіст сталіністського руху
Alma mater	Військово-морська академія ім. Ніколи Вапцарова (1932)
Знання мов	болгарська[4][5]
Мова творів	болгарська
Жанр	поезія
Magnum opus	Motor Songsd
Партія	Болгарська комуністична партія
Батько	Yonko Vaptsarovd
Брати, сестри	Boris Vaptsarovd
У шлюбі з	Boyka Vaptsarovad
Никола Вапцаров у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився в родині болгарського націонал-революціонера Івана (Йонко) Вапцарова. 1926 вступив до морського технічного училища у Варні, яке закінчив 1932. Спершу пройшов практику на судні «Дражки». Потім служив на судні «Бургас», разом з яким 1935 відвідав Стамбул, Александрію, Бейрут, Порт-Саїд, Фамагусту та Хайфу. Після повернення з флоту почав працювати на фабриці, організував аматорський театр і вступив до Болгарської комуністичної партії.

Свідоцтво про закінчення Морського технічного училища у Варні

Членська картка Спілки болгарських письменників, видана Вапцарову

У 1936 році внаслідок аварії на виробництві був звільнений і переїхав до Софії. Працював техніком на різних заводах, кочегаром на залізниці, у цей час почав писати вірші. Став одним із організаторів і найактивнішим учасником «Гуртка македонських поетів» (1938). Брав участь у організації провокативної збору підписів за укладання совєцько-болгарського договору про дружбу і взаємодопомогу. Заарештований та інтернований до міста Годеч.

Після союзу нацистської Німеччини та СРСР продовжував пропаганду сталінізму в Болгарії. І тільки після початку радянсько-німецької війни пішов у підпілля, де займався підготовкою диверсантів та терористичних актів. Усе це супроводжував своєрідними поетичними вправами, які згодом комуністична пропаганда нарече антифашистськими творами.

Заарештовано 4 березня 1942 року. За наказом болгарської влади, після ґрунтовного допиту, 23 липня 1942 року ліквідували. З ним же було ліквідовано і його диверсійну сталіністську групу у складі 12 осіб.

Єдина поетична збірка Вапцарова — «Пісні мотора» — видана в 1940 року накладом 1500 примірників. Збірку перекладено 30 мовами світу. Загалом поезії Вапцарова перекладалися 98 мовами світу, але більшість із цих перекладів стимулювалася державними субсидіями післявоєнної комуністичної Болгарії.

Видання

• «Никола Вапцаров. Съчинения». Изд. «Съюз на българските писатели». София, 1982

Вшанування

На острові Лівінгстона в Антарктиді є пік Вапцарова, названий на честь болгарського поета.

В 1949 році Болгарській морській академії було присвоєно ім'я Вапцарова.

В 1952 році Нікола Вапцаров посмертно отримав нагороду Міжнародної Спілки Миру.

Український поет Платон Воронько присвятив Вапцарову поему «Поєдинок».

Українські переклади

Поезії Вапцарова українською перекладали Павло Тичина, Платон Воронько, Дмитро Павличко.

Див.: Нікола Вапцаров, Пісні про людину. Львів, 1961.