Никоненко Олександр Семенович

Олекса́ндр Семе́нович Никоне́нко (нар. 9 листопада 1941, Мулловка) — український лікар-хірург, доктор медичних наук (1982), професор (1984), член-кореспондент НАН України (2006), академік НАМН України (2012)^[1], заступник голови Асоціації хірургів України, член Президіуму Асоціації судинних хірургів, заступник голови Асоціації серцево-судинних хірургів України, заступник голови Асоціації трансплантологів України.^[2]

Олександр Семенович Никоненко
Народився	9 листопада 1941(1941-11-09) (83 роки)  Мулловка, Мелекеський район, Ульяновська область, РРФСР, СРСР
Місце проживання	Запоріжжя
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	лікар, хірург
Alma mater	Рязанський медичний інститут(інші мови) (1964)
Галузь	хірургія, трансплантологія
Заклад	Запорізький державний медичний університет
Науковий ступінь	доктор медичних наук (1982) професор (1984)
Нагороди	Людина року Медаль ім. М. М. Амосоваd

Життєпис

Народився 9 листопада 1941 року у селі Мулловка, нині смт Ульяновської області, РФ.

Освіта

Закінчив Рязанський медичний інститут(інші мови) у 1964 році.

Трудова діяльність

У 1969–1983 роках працював у Рязанському медичному інституті.

З 1983 по 2018 рік був завідувачем кафедри шпитальної хірургії Запорізького державного медичного університету.

Від 2002 року — ректор, водночас від 2003 року — професор кафедри трансплантології та ендокринної хірургії з курсом серцево-судинної хірургії Запорізької медичної академії післядипломної освіти.

У 2004–2007 та 2011–2018 роках був головним позаштатним трансплантологом МОЗ України, від 2019 року — головний експерт з питань трансплантації МОЗ України.

Головний редактор журналу «Сучасні медичні технології» з 2009 року.

Наукові досягнення

У 1982 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук, а у 1984 році — звання професора.

У 1992 році під його керівництвом вперше в Україні організовано центр трансплантації та хронічного гемодіалізу.

У 2004 році на базі Запорізької медичної академії післядипломної освіти засновано Науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії та трансплантації.

Він став першим в Україні, хто виконав успішну операцію з пересадки серця, а у 2011 — одночасну трансплантацію печінки, нирки та підшлункової залози^[3] при цукровому діабеті.^[1]

Є автором понад 520 наукових праць, 4 монографій, 4 посібників та 4 авторських свідоцтв.^[2]

Нагороди

• Заслужений діяч науки і техніки України (1996);
• Державна премія України в галузі науки і техніки (2000);
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2003);
• «Людина року – 2004» в галузі науки (2005);
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2006);
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2009);
• Орден ім. М. І. Пирогова (2010);
• Почесна грамота Верховної Ради України (2011);
• Медаль ім. М. М. Амосова (2014).

Основні праці

• Тромбоемболія гілок легеневих артерій та посттромбоемболічна легенева гіпертензія: діагностика та профілактика. К., 1999;
• Трансплантация печени: Руководство. З., 2000; Хірургічне лікування уражень брахіоцефальних артерій // Серце і судини. 2003. № 1;
• Эхо­кар­диографическая диагностика криза от­торжения после трансплантации серд­ца // КХ. 2004. № 4–5;
• Состояние и пер­спективы трансплантации в Украине // Трансплантология. 2004. № 7;
• Атлас патоморфології ниркових трансплантатів (Запоріжжя, 2011)
• Современ­ные методы диагностики, прогнозирования и профилактики дисфункции почечного аллотрансплантата // Вест. хи­рур­гии им. И. Грекова. 2011. № 6; Транс­плантология: Учеб. пособ. З., 2014;
• Тром­боэмболия легочной артерии. К., 2016; Significance of the pathologic findings in im­plantation biopsies for kidney allografts sur­vival // International j. of organ transplantation medicine. 2019. Vol. 10 (усі – спів­авт.).