Ничипоренко Валентин Миколайович

Валентин Миколайович Ничипоренко (нар. 25 лютого 1961(19610225), Київ) — український політик, народний депутат України 7-го та 8-го скликань^[2].

Ничипоренко Валентин Миколайович
Народився	25 лютого 1961(1961-02-25) (64 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	МАУП
Посада	народний депутат України і народний депутат України
Партія	незалежний політик[1]
Батько	Ничипоренко Микола Іванович
Мати	Ничипоренко Любов Сергіївна
У шлюбі з	Олена Ничипоренко
Діти	троє синів та донька
Нагороди	Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ничипоренко.

Життєпис

Валентин Ничипоренко народився 25 лютого 1961 року в Києві. У 1979 році закінчив Київське річкове училище, отримав одразу дві спеціальності: моториста-стернового і слюсаря-судноремонтника. Працював на суднах «Укррічфлоту», плавав на теплоходах Дніпром. Цього ж року був призваний на строкову військову службу. Після строкової служби у війську тривалий час працював на Дослідному заводі Інституту автоматики шліфувальником. У 1985—1988 роках закінчив Київський вечірній машинобудівний технікум.

У 1989 році родина Ничипоренків переїхала з Києва до Чернігівської області.

Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом у 1999 році.

У 1992 — заснував та очолив власне автотранспортне підприємство «Добро», яке працює й нині. З 1992 до 2012 року був там директором. Займався також виробництвом цегли та аграрним бізнесом. До того працював майстром з ремонту взуття, сторожем, шліфувальником на заводі та моряком на суднах «Укррічфлоту». Член правління Федерації кінного спорту України, був головою Всеукраїнської асоціації «Аматорів кінного спорту України».^[3]

1999 року обійняв посаду генерального директора ТОВ «Жашківський кінний завод» (був ним до 2012 року).

У 2006 — обраний депутатом Київської обласної ради. Член комісії з аграрних питань та земельних відносин.

У 2007 році в селищі Східниця Ничипоренко збудував санаторій «Три сини та донька».^[4]

З 2010 року — керівник громадської ініціативи «Відродження Черкащини».

З листопада 2012 — був обраний народним депутатом 7-го скликання 199 округу (Черкаська область) як безпартійний самовисуванець, член фракції Партії регіонів. 17 лютого 2014 року вийшов з неї, за кілька днів приєднався до групи «Економічний розвиток». Член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. Був членом групи «Партія “Відродження”», у січні 2018 року вийшов з неї, став позафракційним.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради 9 скликання по 199 округу (Черкаська область) як безпартійний самовисуванець.^[3]

Власник автомобіля марки «Morgan Aero 8^[en]».^[5]

Політична діяльність

Один зі 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.^[6][7]

Нагороди

• Орден святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня Української православної церкви Московського патріархату.

Сім'я

У 1986 році одружився. Подружжя має трьох синів та дочку.