Новосільці (Сяноцький повіт)

Новосільці (пол. Nowosielce) — лемківське село в Польщі, у гміні Заршин Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване в середньому Бескиді. Населення — 1293 особи (2011^[1]).

Село
Новосільці пол. Nowosielce
Координати 49°34′00″ пн. ш. 22°04′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Сяноцький повіт
Гміна	Заршин
Перша згадка	1390
Висота центру	369  м
Населення	1293 особи (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-533
Автомобільний код	RSA
SIMC	0362909
GeoNames	763585
OSM	r6968472 ·R
Новосільці Новосільці (Польща) Новосільці Новосільці (Підкарпатське воєводство)
Новосільці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про: Новосільці та Новосельце.

Географія

Розташоване на державній дорозі № 28, у мальовничій долині річки Пельниця, за 3 км на південний схід від міста Заршин, за 11 км на захід від міста Сянок та за 52 км на південь від міста Ряшів.

Історія

Цекрва Покрови Богородиці у Новосільцях, споруджена 1894, зруйнована у 1955 р.

Село вперше згадується в 1390 р. В 1425 р. село переведене з руського права на волоське. В 1340-1772 рр. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).

У середині XIX ст. в селі розпочато видобуток нафти.

У 1885 р. після будівництва залізничної станції для відміни від подібних поселень до назви додано додаток «Ґнєвош» за прізвищем власника фільварку.

У 1886 р. в селі було 1199 мешканців (625 грекокатоликів, 403 римокатолики, 32 юдеї і 139 осіб невідомого віровизнання).

На початку ХХ сторіччя до Першої світової в селі функціонувало українське руханкове товариство Січ^[2]. У міжвоєнний час у селі діяла читальня «Просвіти». В 1939 році в селі проживало 1410 мешканців, з них 720 українців, 650 поляків (мова почасти українська) і 40 євреїв^[3]. Село входило до ґміни Заршин Сяніцького повіту Львівського воєводства.

Після війни корінне українське населення депортоване в 1944—1946 р. до СРСР та в ході операції «Вісла» 1947 року на понімецькі землі.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	622	131	426	65
Жінки	671	132	373	166
Разом	1293	263	799	231

Церква

1895 року на зміну дерев’яній збудована мурована церква Пресвятої Богородиці всупереч активній протидії галицького намісника Казимира Бадені. Проект храму виконав відомий український архітектор Нагірний. Парафія при храмі належала з 1930 року до Буківського деканату, метричні книги велися з 1784 року. Церкву знищили у 1955 році, за комуністичної влади.