Ніколас Тальяфіко

Ніколас Тальяфіко (ісп. Nicolás Tagliafico, нар. 31 серпня 1992, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, захисник клубу «Ліон» та національної збірної Аргентини.

Ніколас Тальяфіко
Ніколас Тальяфіко
Особисті дані
Народження	31 серпня 1992(1992-08-31) (33 роки)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст	172 см[1]
Вага	65 кг[1]
Громадянство	Аргентина
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Ліон»
Номер	3
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2010–2015 «Банфілд» 90 (2) 2012–2013 →  «Реал Мурсія» 27 (1) 2015–2018 «Індепендьєнте» 85 (2) 2018–2022 «Аякс» 115 (9) 2022– «Ліон» 72 (7)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2007 Аргентина (U-15) 0 (0) 2009 Аргентина (U-17) 5 (0) 2009–2012 Аргентина (U-20) 14 (1) 2017– Аргентина 67 (1)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 15 лютого 2025.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 15 лютого 2025.

Клубна кар'єра

Розпочав займатись футболом в команді CA Social Villa Calzada, однак, у дуже молодому віці вступив до академії «Банфілд», в якій також навчались двоє його старших братів. 12 березня 2011 року в матчі проти «Тігре» Ніколас дебютував за основу клубу в аргентинській Прімері^[2]. 22 квітня 2012 року в поєдинку проти «Сан-Лоренсо» забив свій перший гол за «Банфілд»^[3], але в кінці сезону «Банфілд» вилетів до другого дивізіону.

Влітку 2013 року Тальяфіко на правах оренди перейшов до іспанської «Мурсії». 15 вересня в матчі проти «Мірандеса» він дебютував у Сегунді^[4]. Після закінчення оренди Ніколас повернувся в «Банфілд» і став основним гравцем команди Матіаса Алмейди, якій допоміг повернутися в еліту.

На початку 2015 року Тальяфіко перейшов в «Індепендьєнте» з Авельянеди. Сума трансферу склала 1,8 млн євро. 15 лютого в матчі проти «Ньюеллс Олд Бойз» він дебютував за нову команду^[5]. 5 жовтня в поєдинку проти «Рівер Плейта» Ніколас забив свій перший гол за «Індепендьєнте»^[6]. У 2017 році він допоміг клубу завоювати Південноамериканський кубок та увійшов до символічної збірної Південної Америки (Equipo Ideal de América) за версією El País^[7]. Загалом, він виступав на «Індепендьєнте» протягом трьох років.

У січні 2018 року Тальяфіко перейшов в амстердамський «Аякс», підписавши контракт на 4,5 роки^[8]. Станом на 23 травня 2018 року відіграв за команду з Амстердама 15 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірні

У жовтні 2007 року у складі юнацької збірної Аргентини до 15 років взяв участь у юнацькому чемпіонаті Південної Америки (U-15). На бразильських полях Тальяфіко був резервним гравцем, зігравши тільки два з семи можливих матчів, ставши з командою бронзовим призером турніру.

У квітні 2009 року зі збірною до 17 років був учасником юнацького чемпіонату Південної Америки (U-17) в Чилі. Там з'явився в трьох з п'яти ігор (всі з них в стартовому складі) і дійшов зі своєю командою до фіналу, програвши там в серії пенальті вічному супернику Бразилії (2:2, 5:6 пен). Шість місяців потому з цією ж командою він взяв участь в юнацькому чемпіонаті світу в Нігерії. На «мундіалі» також нерегулярно з'являвся на полі та провів два виступи (в тому числі один в основі) з чотирьох можливих. Аргентина вилетіла на стадії 1/8 фіналу після поразки від Колумбії (2:3)^[9].

У січні 2011 року Тальяфіко у складі молодіжної збірної Аргентини до 20 років був учасником молодіжного чемпіонату Південної Америки U-20 у Перу. Під час турніру грав у семи з дев'яти можливих матчах (усі в стартовому складі), забив у фінальному раунді в поєдинку проти Чилі (3:2) і допоміг команді стати бронзовим призером турніру. Через півроку він зіграв з цією збірною на молодіжному чемпіонаті світу в Колумбії, де мав незаперечне місце в лінії оборони та з'явився у всіх п'яти зустрічах, а його команда вилетіла у чвертьфіналі, поступившись португальцям у серії пенальті (0:0, 4:5 пен).

9 червня 2017 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Аргентини в матчі Суперкласіко де лас Амерікас проти збірної Бразилії (1:0). Тальяфіко вийшов на заміну на 52 хвилині замість Хосе Луїса Гомеса і допоміг команді виграти турнір^[10].

Наступного року потрапив у заявку збірної на чемпіонат світу 2018 року у Росії^[11].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

^[12].

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2011	«Банфілд»	ПД	9	0	КА	0	0		-	-		-	-	9	0
2011-12		ПД	30	1	КА	0	0		-	-		-	-	30	1
Усього за «Банфілд»			39	1		0	0		-	-		-	-	39	1
2012-13	«Реал Мурсія»	СД (ІІ)	27	0	КІ	1	0		-	-		-	-	28	0
2013-14	«Банфілд»	СД (ІІ)	34	0	КА	2	1		-	-		-	-	36	1
2014		ПД	14	1	КА	0	0		-	-		-	-	14	1
Усього за «Банфілд»			48	1		2	1		-	-		-	-	50	2
2015	«Індепендьєнте»	ПД	31	1	КА	2	0		6	0		-	-	39	1
2016		ПД	16	1	КА	1	0		4	0		-	-	21	1
2016-17		ПД	29	1	КА	1	0		4	0		-	-	34	0
2017-18		ПД	9	0	КА	1	0		7	0		-	-	17	0
Усього за «Індепендьєнте»			85	2		5	0		21	0		-	-	111	2
2017-18	«Аякс»	Е	10	1	КН	0	0		-	-		-	-	10	1
Усього за «Аякс»			10	1		0	0		-	-		-	-	10	1
Усього за кар'єру			211	5		8	1		21	0		-	-	242	6

Статистика виступів за збірну

Досягнення

Командні

• Чемпіон світу: 2022
• Володар Кубка чемпіонів КОНМЕБОЛ–УЄФА: 2022
• Володар Кубка Америки: 2021
• Бронзовий призер Кубка Америки: 2019
• Володар Південноамериканського кубка: 2017
• Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2017, 2019
• Чемпіон Нідерландів: 2018-19, 2020-21, 2021-22
• Володар Кубка Нідерландів: 2018-19, 2020-21
• Володар Суперкубка Нідерландів: 2019

Індивідуальні

• У складі символічної збірної Південної Америки: 2017