Листопадова революція

Листопадова революція 1918 р., (нім. Novemberrevolution) — революція в листопаді 1918 року в Німецькій імперії, однією з причин якої стало наростання соціальної напруги і важкість економічного життя. Революція призвела до встановлення в Німеччині режиму парламентської демократії, відомої як Веймарська республіка.

Листопадова революція
Революції 1917—23 років[en]
Солдати стоять за барикадами під час Повстання спартакістів
Дата: Перший етап: 29 жовтня—9 листопада 1918 (1 тиждень і 4 дні) Другий етап: 3 листопада 1918—11 серпня 1919 (9 місяців і 1 тиждень) Місце:  Німецька імперія Результат: Перемога Веймарської республіки Політичні зміни: Абдикація Вільгельма II Скасування монархії Німеччини[en] та її 22 конституційних монархій Придушення лівих повстань, включаючи Повстання спартакістів Закінчення Першої світової війни Створення Веймарської республіки
Сторони
Німецька імперія (1918) Імперська армія Німеччини  Веймарська республіка (1918—19) Рейхсвер Фрайкор Сталевий шолом Соціал-демократична партія Німеччини	Вільна Соціалістична Республіка Німеччина Союз Спартака Комуністична партія Німеччини Баварська Радянська Республіка Революційні стюарди[en] Вільні профспілки За підтримки: Російська РФСР
Лідери
Вільгельм II Людвіг III Пауль фон Гінденбург Еріх Людендорф Франц фон Гіппер Рейнхард Шеер Фрідріх Еберт Густав Носке Філіпп Шайдеман Отто Велс Вальдемар Пабст[en] Маттіас Ерцбергер[en] Гуго Прейсс[en] Ойген Шіффер[ru]	Роза Люксембург Карл Лібкнехт Курт Ейснер Пауль Леві † Франц Мерінг † Вільгельм Пік Ернст Толлер Еріх Мюзам Річард Мюллер[en] Еміль Барт[en] Густав Ландауер Євген Левине[en] Карл Радек Еміль Ейхгорн[en]

Історія

Виступ Карла Лібкнехта в Берліні. Грудень 1918

Правлячі кола країни напередодні поразки провели деяку урядову реорганізацію. До складу нового уряду були введені соціал-демократи. Із в'язниць звільнили одного з лідерів лівих соціал-демократів Карла Лібкнехта та інших політичних в'язнів. За допомогою реформ уряд намагався запобігти революційному вибуху.

Незважаючи на це, ліві соціал-демократи закликали до повалення уряду і розриву з центристами в соціал-демократичному русі. У жовтні 1918 р. конференція лівих соціал-демократів (Союз Спартака) висунула програму з вимогами повалення монархії, припинення війни, проголошення демократичних прав і свобод, створення умов переходу до соціалістичної революції.

Почалась революція з повстання матросів у Вільгельмсгафені та Кілі, а за декілька днів охопила всю Німеччину. 9 листопада 1918 кайзер Вільгельм II під тиском начальника генштабу Вільгельма Ґренера, який вважав продовження воєнних дій безглуздим, був змушений відректися від престолу та втікати з країни. До влади прийшли представники соціал-демократичної партії (СДПН).

Комуністи на чолі з Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембурґ, які вимагали розгортання революції та проголошення в Німеччині радянської влади, підняли бунт в січні 1919 проти соціал-демократів. Виникла реальна загроза громадянської війни. Бунт зупинили загони фрайкора під керівництвом Густава Носке, Лібкнехт і Люксембург були вбиті без суду.

У Баварії революція привела до виникнення незалежної Баварської (голова Курт Ейснер), а потім Баварської Радянської республіки (Ернст Толлер), яку теж розгромили армією і загонами фрайкора.

Формально революція завершилась 11 серпня 1919 проголошенням Веймарської республіки.

Див. також

• Пакт Еберта — Ґренера
• Незалежна соціал-демократична партія Німеччини

Джерела та література

• А. Ю. Мартинов. Листопадова революція в Німеччині 1918 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 162. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Б. Мур. Придушення історичних альтернатив: Німеччина 1918—1920 [Архівовано 9 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 9.11.2019.
• Г. Біншток. Очерки германской революции. Встречи и впечатления. — М. 1921.