Облога Володимира-Волинського (1232)

Облога Володимира-Волинського (1232) — вдала спроба угорців відбити Галич у Данила через два роки після невдалої спроби і через три роки після вигнання звідти королевича Андрія Андрійовича (1229).

Облога Володимира-Волинського
Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства, Угорські походи на Південно-Західну Русь
Дата: 1232[1] Місце: Галицько-Волинське князівство Результат: Данило пішов з Галича
Сторони
• Угорське королівство	• Галицько-Волинське князівство
Командувачі
• Андраш II • Бела IV • королевич Андраш	• Данило Галицький • Мирослав

Історія

Угорці взяли Ярослав, розгорнули наступ на Галич, і галицькі бояри присягнули королю.

Після цього угорці вдерлися на Волинь, прагнучи розвинути успіх. Літопис описує реакцію Андраша на організовану оборону міста:

«Така граду не изобрЕтохъ ні в НЕмЕчкыхъ странахъ!» Тако сущу, оружьникомъ стоящимь на немь, блистахуся щити та оружници подобни солнцю.

Обороною керував Мирослав, і місто встояло. У Галичі сів княжити королевич Андрій, а Белз і Червен були тимчасово повернуті Данилом Олександру Всеволодовичу.

Нова спроба угорців розвинути наступ на Волинь в 1233 році закінчилася поразкою у битві під Шумськом, що, врешті-решт, привело до остаточного витіснення їх з Галича Данилом.