Оверчук Анатолій Федорович

Анатолій Федорович Оверчу́к (нар. 21 вересня 1910, Київ — пом. 7 березня 1991, Львів) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1953 року. Батько скульптора Олесандра Оверчука.

Оверчук Анатолій Федорович
Народився	21 вересня 1910(1910-09-21)  Київ, Російська імперія
Помер	7 березня 1991(1991-03-07) (80 років)  Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Київський державний художній інститут (1950)
Вчителі	Шервуд Леонід Володимирович, Гельман Макс Ісайович, Лисенко Михайло Григорович, Сиротенко Олександр Іванович і Єлева Костянтин Миколайович
Відомі учні	Мазур Петро Андрійович, Мисько Еммануїл Петрович, Нарузецький Михайло Ісакович, Попович Михайло Омелянович і Щербаков Микола Миколайович
Заклад	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Діти	Оверчук Олександр Анатолійович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Оверчук.

Біографія

Народився 21 вересня 1910 року в місті Києві (нині Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[1]. 1950 року закінчив Київський художній інститут, де навчався зокрема у Леоніда Шервуда, Макса Гельмана, Михайла Лисенка, Олександра Сиротенка, Костянтина Єлеви.

З 1950 року працював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва: у 1966—1972 роках — доцент кафедри скульптури. Серед учнів: Петро Мазур, Еммануїл Мисько, Михайло Нарузецький, Михайло Попович, Микола Щербаков. Член КПРС з 1964 року.

Жив у Львові в будинку на вулиці Котовського, № 10 а, квартира № 1. Помер у Львові 7 березня 1991 року.

Творчість

Працював у галузі станкової скульптури. Серед робіт:

• «Хорольська яма» (1941, Національний музей історії України);
• «Вирок катові» (1942—1943, Національний музей історії України);
• «Осинка (Портрет дівчинки)» (1943);
• «Н. Созіна» (1944);
• «Полонений фашист» (1945);
• «М. Гризун» (1947);
• «Знамено України» (1948);
• портрет-рельєф Марини Гризун для стели в Богуславі (1949);
• «Нескорена Богуславка» (1949—1950, гіпс тонований);
• погруддя М. Когут (1951);
• погруддя Івана Сошенка (1955);
• «Ілліч» (1956, мармур; Київська філія Центрального музею Володимира Леніна);
• портрет Йосипа Бокшая (1956);
• портрет Романа Сельського (1957, гальваніка, срібло);
• «Голубка миру» (1959—1960);
• «Ноктюрн» (1960, мармур);
• «Голубка миру» (1961);
• «За мир!» (1961—1967, мамонтова кістка);
• портрет Фрідріха Енгельса (1963, дерево);
• погруддя Тараса Шевченка (1963—1964, гіпс);
• «Материнство» (1964–1966, слонова кістка);
• портрет Карла Маркса (1969, базальт; 1970, мамонтова кістка).

Стела з портретом Марини Гризун у Богуславі.

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року.

Крім вище згаданих музеїв роботи скульптора зберігаються в Національному музеї у Львові, Канівському музеї Тараса Шевченка, Музеї історії Богуславщини.