Озиранський Юрій Михайлович

Юрій Михайлович Озиранський — радянський український звукорежисер. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Відомий своєю діяльністю в галузі кінематографії. Він є випускником Київського інституту кінематографії, де здобув освіту, яка підготувала його до роботи в кіноіндустрії. Його внесок у звукорежисуру пов’язаний із технічним забезпеченням фільмів, забезпеченням якості звукових ефектів та синхронізації звуку у вітчизняних кінематографічних проєктах.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Озиранський.

Юрій Озиранський
Ім'я при народженні	Юрій Михайлович Озиранський
Дата народження	20 квітня 1924(1924-04-20) (101 рік)
Громадянство	СРСР  Україна
Професія	звукорежисер
Alma mater	Київський інститут кінематографії
Член у	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 20 квітня 1924 року. Закінчив Київський інститут кіноінженерів (1949) року.

Працював на студії «Укртелефільм».

Був членом Спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Оформив стрічки:

• «Стан 1700» (1958)
• «Звичайний рейс» (1959)
• «Наші зустрічі» (1960)
• «Щедре серце» (1962)
• «Свіччине весілля» (у титрах — Ю. Озеранський) (1962, т/ф, реж. Р. Єфименко)
• «Чужий дім» (1963)
• «Кобзар» (1964)
• «Голоси Еллади» (1965)
• «Народні таланти України» (1965)
• «Розумні речі» (1965)
• «Джерело натхнення» (1966)
• «Симфонія» (1966)
• «Мелодії друзів» (1966)
• «Тут жив Кобзар» (1966)
• «Буйноцвіття талантів» (1967)
• «Повість про вічний вогонь» (1967)
• «Година над планетою» (1968)
• «Сліпий дощ...» (1968, реж. В. Гресь)
• «Сталь і троянди» (1968)
• «Банкір» (1969)
• «Лиха доля» (1969)
• «Для домашнього вогнища» (у титрах — Ю. Озирянський) (1970, реж. Ю. Суярко, Б. Мешкіс)
• «Рим, 17...» (у титрах — Ю. Озирянський) (1972, реж. Ю. Суярко) та ін.